єдиноборець
ЄДИНОБО́РЕЦЬ, рця, ч.
Людина, яка займається єдиноборством.
Єдиноборця вже з ним не було: він лежав під ногами юрби, весь обліплений темно-червоною багнюкою (М. Старицький);
Так уже склалося у нас останнім часом, що “сильних світу цього” чомусь тягне до єдиноборців, а не, скажімо, до майстрів шахової гри (з газ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- єдиноборець — див. спільник Словник синонімів Вусика
- єдиноборець — єдинобо́рець іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- єдиноборець — -рця, ч. Людина, яка займається єдиноборством. Великий тлумачний словник сучасної мови