ігумен

ігу́мен

-а, ч.

Настоятель православного монастиря; духовний сан монахів.

Значення в інших словниках

1. ігумен — Отець-ігумен, настоятель, отець-настоятель, старший чернець, архимандрит, (католицький) абат; жм. гумен.  Словник синонімів Караванського
2. ігумен — 1. Звання, яке надають заслуженим ієромонахам та настоятелям монастирів; 2. Особа, що отримала це звання; настоятель; намісник  Словник церковно-обрядової термінології
3. ігумен — [ігумеин] -на, м. (на) -нов'і /-н'і, мн. -ние, -н'іў  Орфоепічний словник української мови
4. ігумен — ігу́мен іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
5. ігумен — Церковний сан настоятеля чоловічого монастиря  Словник застарілих та маловживаних слів
6. ігумен — ігу́мен (від грец. ηγούμενος – той, що веде, йде попереду) у православній церкві титул управителя або заступника управителя монастиря.  Словник іншомовних слів Мельничука
7. ігумен — НАСТОЯ́ТЕЛЬ (управитель чоловічого монастиря); ІГУ́МЕН (у православній церкві); АБА́Т (у католицькій церкві); ПРІО́Р (невеликого католицького монастиря). Після служби духовенство виходило на водосвященіє; настоятель ішов попереду (О.  Словник синонімів української мови
8. ігумен — Ігу́мен, -на; -мени, нів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. ігумен — ІГУ́МЕН, а, чол. У православній церкві — управитель чоловічого монастиря. Він вів розмову тоном смиренного, покірливого й тихого послушника, що розмовляє з своїм ігуменом (Нечуй-Левицький, III, 1956, 369); Старій чомусь дуже хотілось глянути на келію...  Словник української мови в 11 томах
10. ігумен — Ігумен, -на м. Игуменъ. Що ігуменові можна, то братії зась. Ном. № 1004.  Словник української мови Грінченка