ізгой
ізго́й
-я, ч.
1》 У Київській Русі – людина, що вийшла зі свого колишнього суспільного стану у зв'язку з викупом із холопства, розоренням і т. ін.
2》 Людина, що стоїть поза якимсь середовищем, суспільством, відкинута ними; відщепенець; вигнанець.
Великий тлумачний словник сучасної української мови