ізгой —
Знедолена людина, якої відцуралося суспільство; вигнанець. Перші відомості про І. містяться у “Руській правді”, де ізгойство фігурує як юридичний інститут. Більшість І.
Словник із соціальної роботи
ізгой —
ізго́й іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
ізгой —
-я, ч. 1》 У Київській Русі – людина, що вийшла зі свого колишнього суспільного стану у зв'язку з викупом із холопства, розоренням і т. ін. 2》 Людина, що стоїть поза якимсь середовищем, суспільством, відкинута ними; відщепенець; вигнанець.
Великий тлумачний словник сучасної мови
ізгой —
У княжу добу особа, що з різних причин втратила попередній соціальний статус, вільна людина, яка перебувала під опікою Церкви; устав кн. Всеволода (XII ст.) зараховував до і.
Універсальний словник-енциклопедія
ізгой —
ІЗГО́Й, я, ч. У Київській Русі — людина, що вийшла зі свого колишнього суспільного стану у зв’язку з викупом із холопства, розоренням і т. ін.
Словник української мови в 11 томах