інвеститура

інвеститу́ра

-и, ж.

1》 У середні віки в Західній Європі – юридичний акт введення васала у володіння феодом.

2》 У конституційному праві – надання особі або групі осіб владних повноважень, передбачених конституцією.

Значення в інших словниках

1. інвеститура — рос. инвеститура (латин. investitura, від investio — одягаю, наділяю) — в епоху середньовіччя в Західній Європі — юридичний акт передачі права власності, супроводжуваний рядом символічних обрядів, а також церемонія введення васала у володіння земельним наділом (феодом).  Eкономічна енциклопедія
2. інвеститура — ІНВЕСТИТУ́РА, и, ж., іст. 1. У Західній Європі за середньовіччя – юридичний акт передачі права власності та введення васала у володіння земельним фондом.  Словник української мови у 20 томах
3. інвеститура — інвеститу́ра іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
4. інвеститура — інвеститу́ра (лат. investiture, від investio – одягаю, наділяю) 1. За середньовіччя в Західній Європі юридичний акт передачі права власності, супроводжуваний рядом символічних обрядів, а також церемонія введення васала у володіння земельним феодом.  Словник іншомовних слів Мельничука
5. інвеститура — В середньовіччі надання ленних прав після складення васалом присяги честі сеньйорові; васал отримував від сеньйора предмет, який символізував набуте ленне право (напр., хоругву).  Універсальний словник-енциклопедія
6. інвеститура — Інвеститу́ра, -ри, -рі  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)