інокулятор

інокуля́тор

-а, ч.

У паразитології – переносник збудників інфекційної або інвазійної хвороби шляхом введення їх у кров'яне русло при укусі чи кровосмоктанні.

Значення в інших словниках

1. інокулятор — ІНОКУЛЯ́ТОР, а, ч. 1. техн. Елемент, що забезпечує модифікування сталі. Добрим інокулятором вважають металевий порошок, що за хімічним складом відповідає основі сплаву виливка (з наук. літ.  Словник української мови у 20 томах