інфікс

і́нфікс

-а, ч., лінгв.

Афікс, що з'являється всередині кореня слова за словозміни й словотворення.

Значення в інших словниках

1. інфікс — і́нфікс іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. інфікс — і́нфікс (від лат. infixus – вставлений) афікс, що вставляється всередину основи слова.  Словник іншомовних слів Мельничука
3. інфікс — І́НФІКС, а, ч., лінгв. Афікс, що з’являється в середині кореня слова при словозміні й словотворенні. Інфікси властиві були давнім індоєвропейським мовам (Сл. лінгв. терм., 1957, 74).  Словник української мови в 11 томах