інфікс

І́НФІКС, а, ч., лінгв. Афікс, що з’являється в середині кореня слова при словозміні й словотворенні.

Інфікси властиві були давнім індоєвропейським мовам (Сл. лінгв. терм., 1957, 74).

Значення в інших словниках

1. інфікс — -а, ч., лінгв. Афікс, що з'являється всередині кореня слова за словозміни й словотворення.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. інфікс — і́нфікс іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
3. інфікс — і́нфікс (від лат. infixus – вставлений) афікс, що вставляється всередину основи слова.  Словник іншомовних слів Мельничука