1. Словник української мови в 11 томах

інфікс

І́НФІКС, а, ч., лінгв. Афікс, що з’являється в середині кореня слова при словозміні й словотворенні.

Інфікси властиві були давнім індоєвропейським мовам (Сл. лінгв. терм., 1957, 74).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. інфікс — -а, ч., лінгв. Афікс, що з'являється всередині кореня слова за словозміни й словотворення. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. інфікс — і́нфікс іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  3. інфікс — і́нфікс (від лат. infixus – вставлений) афікс, що вставляється всередину основи слова. Словник іншомовних слів Мельничука