їжачник

їжа́чник

-у, ч.

Рід багаторічних трав'янистих рослин чи напівкущів родини лободових.

Значення в інших словниках

1. їжачник — ЇЖА́ЧНИК, у, ч., бот. Те саме, що анаба́зис. Їжачник поширений у Середній Азії та Закавказзі (з навч. літ.); У траві їжачнику є велика кількість алкалоїдів, завдяки яким цю рослину використовують у медицині для відвикання від тютюну (із журн.).  Словник української мови у 20 томах