ґелґання

ґе́лґання

-я, с.

1》 Дія за знач. ґелґати і звуки, утворювані цією дією.

2》 перен. Голосна, нерозбірлива, незрозуміла розмова; галас, гомін.

Значення в інших словниках

1. ґелґання — ҐЕ́ЛҐАННЯ, я, с. 1. Дія за знач. ґе́лґати і звуки, утворювані цією дією; ґелґіт. Не бачила вона, як з-під воріт Шумейкового дворища з ґелґанням вилізла стара гуска (А. Шиян). 2. перен. Голосна, нерозбірлива, незрозуміла розмова; галас, гомін.  Словник української мови у 20 томах
2. ґелґання — ґе́лґання іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови