ґрунь

-я і ґруник, -а, ч., зах.

Вершина гори.

Значення в інших словниках

1. ґрунь — ґрунь іменник чоловічого роду вершина гори  Орфографічний словник української мови
2. ґрунь — Ґрунь, -ня м. Хребетъ горы. Шух. І. 1.  Словник української мови Грінченка