абак
абак (абака) (грец., лат. — стіл)
1. Верхня плита капітелі, яка знаходиться під архітравною балкою. Відзначалася більшою шириною відносно колони і, щоб запобігти руйнації крайніх частин від перевантаження балки, над нею влаштовувалася абациса, внаслідок чого абак почала грати декоративну роль, спрямовану на створення пластичного образу, що мав візуально свідчити про органічне сприйняття великої ваги. У колон Стародавнього Єгипту, в класичних доричному і тосканському ордерах зазвичай має квадратну в плані призматичну форму, у інших ордерах — профільовані грані, вигнуті краї та зрізані кути. В іонічному ордері складається з двох частин: профільованої плити і гладенької плити з волютами. У середньовічні часи абаки капітелей характерні розмаїттям форм та складними профілями.
2. Дошка, верхня частина стола, а також рахівниця у вигляді дощечки із заглибленими кісточками, що вживались в античних Греції та Римі. Тому вона стала обов'язковим атрибутом при зображенні музи арифметики.
Значення в інших словниках
- абак — аба́к іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- абак — -а, ч. Те саме, що абака. Великий тлумачний словник сучасної мови
- абак — АБА́К, а, ч. 1. іст. Прилад для рахування, яким користувалися стародавні греки та римляни, – рамка з поперечками, на які нанизані кістяні або кам'яні кульки – одиниці лічби. Словник української мови у 20 томах
- абак — аба́к (від грец. άβαξ, άβάκιον – дошка) 1. Лічильна дошка у давніх греків і римлян. 2. Верхня плита капітелі колони, напівколони, пілястри. 3. В номографії – особливе креслення (т. зв. сітчаста номограма). Словник іншомовних слів Мельничука
- абак — Вид рахівниці у стародавній Греції та Римі, а також (до XIX ст.) у Зх. Європі. Універсальний словник-енциклопедія
- абак — АБА́К, а, ч., архт. Те саме, що аба́ка. Словник української мови в 11 томах