абак
аба́к
(від грец. άβαξ, άβάκιον – дошка)
1. Лічильна дошка у давніх греків і римлян.
2. Верхня плита капітелі колони, напівколони, пілястри.
3. В номографії – особливе креслення (т. зв. сітчаста номограма).
Джерело:
Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- абак — аба́к іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- абак — -а, ч. Те саме, що абака. Великий тлумачний словник сучасної мови
- абак — АБА́К, а, ч. 1. іст. Прилад для рахування, яким користувалися стародавні греки та римляни, – рамка з поперечками, на які нанизані кістяні або кам'яні кульки – одиниці лічби. Словник української мови у 20 томах
- абак — Вид рахівниці у стародавній Греції та Римі, а також (до XIX ст.) у Зх. Європі. Універсальний словник-енциклопедія
- абак — АБА́К, а, ч., архт. Те саме, що аба́ка. Словник української мови в 11 томах
- абак — абак (абака) (грец., лат. — стіл) 1. Верхня плита капітелі, яка знаходиться під архітравною балкою. Відзначалася більшою шириною відносно колони і, щоб запобігти руйнації крайніх частин від перевантаження балки, над нею влаштовувалася абациса... Архітектура і монументальне мистецтво