абак

аба́к

(від грец. άβαξ, άβάκιον – дошка)

1. Лічильна дошка у давніх греків і римлян.

2. Верхня плита капітелі колони, напівколони, пілястри.

3. В номографії – особливе креслення (т. зв. сітчаста номограма).

Джерело: Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. абак — аба́к іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. абак — -а, ч. Те саме, що абака. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. абак — АБА́К, а, ч. 1. іст. Прилад для рахування, яким користувалися стародавні греки та римляни, – рамка з поперечками, на які нанизані кістяні або кам'яні кульки – одиниці лічби. Словник української мови у 20 томах
  4. абак — Вид рахівниці у стародавній Греції та Римі, а також (до XIX ст.) у Зх. Європі. Універсальний словник-енциклопедія
  5. абак — АБА́К, а, ч., архт. Те саме, що аба́ка. Словник української мови в 11 томах
  6. абак — абак (абака) (грец., лат. — стіл) 1. Верхня плита капітелі, яка знаходиться під архітравною балкою. Відзначалася більшою шириною відносно колони і, щоб запобігти руйнації крайніх частин від перевантаження балки, над нею влаштовувалася абациса... Архітектура і монументальне мистецтво