абрис

(польс. < нім. — контур, різати)

1. Силует, контур архітектурних форм.

2. Контурний рисунок, просте лаконічне зображення, що генетично походить від простих наскальних зображень сивої давнини. Часто вживається для означення попереднього рисунка на кальці або картоні, який переводиться на стіну при виконанні фрески, сграфіто.

3. Назва проектного кресленика в Україні XV–XVII ст.

Джерело: Архітектура і монументальне мистецтво на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. абрис — а́брис іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. абрис — Контур, обрис, обвід, окреслення, конфігурація, г. закрій; (губ) лінія. Словник синонімів Караванського
  3. абрис — Обрис, див. контур Словник чужослів Павло Штепа
  4. абрис — Абрис — contour, outline, sketch — *Abriß, Abriß Skizze, Umriss, Entwurf – 1) Лінiйнi обриси предмета, контур. 2) При знімальних роботах — виконане вiд руки креслення з позначеннями на ньому даних, необхiдних для складання плану гірничих робiт... Гірничий енциклопедичний словник
  5. абрис — -у, ч. 1》 Обриси предмета; контур. Контурний малюнок. Абрис профілю людини. 2》 перен. Загальна характеристика явищ, осіб, огляд подій і т. ін. Абрис міжнародних подій. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. абрис — А́БРИС, у, ч., книжн. 1. Обриси, контур. Туман розтанув, речі набрали звичних абрисів (Василь Шевчук); Вона була якась потойбічна своєю витонченістю, що позначалася в абрисі обличчя, рухах, ніжному нервовому голосі (із журн.); // Контурний малюнок. Словник української мови у 20 томах
  7. абрис — а́брис (від нім. Αbriβ – план, кресленик) 1. Обрис предмета, нанесений за допомогою ліній. 2. геод. Кресленик, зроблений у польових умовах від руки з позначенням на ньому даних промірів, потрібних для складання точного плану. Словник іншомовних слів Мельничука
  8. абрис — КО́НТУР (лінія, що окреслює форму предмета; графічне окреслення предмета); О́БРИС, КОНФІГУРА́ЦІЯ, ОКРЕ́СЛЕННЯ, ПРО́ФІЛЬ, А́БРИС книжн.; ПРО́РИС (контурна різьблена лінія); СИЛУЕ́Т (контурне зображення когось, чогось). Словник синонімів української мови
  9. абрис — А́брис, -су, -сові; а́бриси, -сів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. абрис — А́БРИС, у, ч., книжн. 1. Обриси предмета; контур. Певні частини Землі мають схоже положення або абриси (Курс. заг. геол., 1947, 30); Важливими показниками міцної конституції є.. міцний розвиток кістяка, .. Словник української мови в 11 томах