абрис

КО́НТУР (лінія, що окреслює форму предмета; графічне окреслення предмета); О́БРИС, КОНФІГУРА́ЦІЯ, ОКРЕ́СЛЕННЯ, ПРО́ФІЛЬ, А́БРИС книжн.; ПРО́РИС (контурна різьблена лінія); СИЛУЕ́Т (контурне зображення когось, чогось). Швидко, легко із звичною точністю він почав накреслювати контури юрт, силуети людей між ними, коня (З. Тулуб); Вже, сонячним обведені пунктиром, Відтінюються обриси домів (В. Бичко); Віктор лазив по дахах, по всіх закутках, обчислюючи площі найрізноманітніших конфігурацій (П. Автомонов); Деякі озера манили до себе своїм теплим окресленням, блакиттю своїх плес (Ю. Збанацький); Висока заграва палахкотіла над Севастополем, і її полиски освітлювали горбатий профіль висоти (В. Кучер); Звідси відкривається чудовий краєвид — витончені абриси Андріївської церкви на урвистих схилах, стрімкі силуети нових споруд (з журналу).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

абрис — а́брис іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
абрис — Контур, обрис, обвід, окреслення, конфігурація, г. закрій; (губ) лінія. Словник синонімів Караванського
абрис — Обрис, див. контур Словник чужослів Павло Штепа
абрис — Абрис — contour, outline, sketch — *Abriß, Abriß Skizze, Umriss, Entwurf – 1) Лінiйнi обриси предмета, контур. 2) При знімальних роботах — виконане вiд руки креслення з позначеннями на ньому даних, необхiдних для складання плану гірничих робiт... Гірничий енциклопедичний словник
абрис — -у, ч. 1》 Обриси предмета; контур. Контурний малюнок. Абрис профілю людини. 2》 перен. Загальна характеристика явищ, осіб, огляд подій і т. ін. Абрис міжнародних подій. Великий тлумачний словник сучасної мови
абрис — А́БРИС, у, ч., книжн. 1. Обриси, контур. Туман розтанув, речі набрали звичних абрисів (Василь Шевчук); Вона була якась потойбічна своєю витонченістю, що позначалася в абрисі обличчя, рухах, ніжному нервовому голосі (із журн.); // Контурний малюнок. Словник української мови у 20 томах
абрис — а́брис (від нім. Αbriβ – план, кресленик) 1. Обрис предмета, нанесений за допомогою ліній. 2. геод. Кресленик, зроблений у польових умовах від руки з позначенням на ньому даних промірів, потрібних для складання точного плану. Словник іншомовних слів Мельничука
абрис — А́брис, -су, -сові; а́бриси, -сів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
абрис — А́БРИС, у, ч., книжн. 1. Обриси предмета; контур. Певні частини Землі мають схоже положення або абриси (Курс. заг. геол., 1947, 30); Важливими показниками міцної конституції є.. міцний розвиток кістяка, .. Словник української мови в 11 томах
абрис — (польс. < нім. — контур, різати) 1. Силует, контур архітектурних форм. 2. Контурний рисунок, просте лаконічне зображення, що генетично походить від простих наскальних зображень сивої давнини. Архітектура і монументальне мистецтво