агломерація

(лат. — нагромадження)

Зосередження, скупчення дрібних і великих містобудівних утворень та їх безсистемне зрощення. Така форма розселення звичайно утворювалась в XX ст. у регіонах видобувної промисловості, курортних місцевостях, а також внаслідок доцентрового впливу великих міст. Прийнято розрізняти:

агломерації моноцентричні, які утворюються через тяжіння населених пунктів до одного великого міста.

агломерації поліцентричні, коли формується кілька рівних по значенню центрів.

Джерело: Архітектура і монументальне мистецтво на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

агломерація — агломера́ція іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
агломерація — -ї, ж. 1》 тех. Процес утворення агломерату (у 2 знач.) спіканням у грудки дрібнозернистої або пилуватої руди. 2》 Компактне розміщення міських поселень, об'єднаних у єдине ціле деякими зв'язками. 3》 біол. Утворення мікроорганізмами скупчень у рідинах або тканинах. Великий тлумачний словник сучасної мови
агломерація — АГЛОМЕРА́ЦІЯ, ї, ж. 1. техн. Процес утворення агломерату (у 2 знач.) спіканням у грудки дрібнозернистої або пилуватої руди... Словник української мови у 20 томах
агломерація — агломера́ція (від лат. agglomerо – приєдную, нагромаджую) 1. Спікання дрібнозернистих або пилуватих матеріалів, які є складовою частиною металургійної шихти, у відносно великі грудки (агломерат). 2. біол. Словник іншомовних слів Мельничука
агломерація — АГЛОМЕРА́ЦІЯ, ї, ж., техн. Процес утворення агломерату (в 2 знач.) спіканням у грудки дрібнозернистої або пилуватої руди. Важливе значення для нормальної роботи доменного виробництва.. Словник української мови в 11 томах
агломерація — рос. агломерация (від латин. agglomero — приєдную, нагромаджую, накопичую) — зосередження населених пунктів (здебільшого міського типу) на певній території і групування їх за певними ознаками: виробничими, ремісничими, рекреаційними, культурологічними. Eкономічна енциклопедія