арка

(італ. < лат. — дуга, вигин)

Криволінійне перекриття прорізу в стіні або прогону між двома підпорами (колонами, пілонами тощо). Передає на основу не тільки навантаження, а й розпір. У старовину стала символом небесного світу, в епоху Античності ототожнювалась з Зевсом і Юпітером, природним підтвердженням чого вважалася райдуга. Внаслідок утилітарні завдання перекриття простору переростали у проблему створення відповідного художнього образу. За формою, що зумовлювалася стильовими вимогами, конструкцією та місцем розташування існували і продовжують вживатися наступні види:

~ аравійська — окреслена з одного центра кривою, що складає більше половини кола, внаслідок чого отримує вигляд підкови.

~ багатолопатева — внутрішня поверхня якої складена з кількох менших арочок.

~ ввігнута — перекрита двома дугами, зверненими випуклими боками всередину прорізу.

~ дволопатева — складена з двох малих арок однакових розмірів, імпости і з'єднання яких розташовані на одному рівні (порівн. ~ підвісна).

~ двоцентрова — сформована двома дугами однакового радіуса.

~ діагональна — розташована у хрестовому склепінні по діагоналі квадрату чи прямокутника, тобто нервюра, яку називають "ожива".

~ еліптична — утворена в перетині частиною еліпса.

~ заплічна — влаштована над заглибленням у стіні.

~ зворотна — зі зверненою донизу опуклістю дуги.

~ зубчаста — із рівномірним розташуванням по внутрішній поверхні гострокутних виступів.

~ кільоподібна — має форму півкруга із загостреним верхнім кутом, внаслідок чого у перетині нагадує поперечній розріз кормової частини перекинутого судна.

~ клинчаста — викладена з клинчастих каменів або з прямокутних каменів з клинчастими швами.

~ коробова — виконана у вигляді дуги з трьох і більше центрів.

~ кругова (стиснута) — описана півколом з центру, розташованому нижче п'ят.

~ кутова — те саме, що і ~ митрова.

~ ланцетоподібна (лат. — спис або ніж з обоюдогострим лезом) — утворена двома дугами, що перетинаються під кутом і має форми стрілчастої рівнобічної, стрілчастої стиснутої, стрілчастої плоскої.

~ лучкова (кругова) — утворює у перетині менше півкола (одноцентрова).

~ мавританська — те саме, що ~ аравійська.

~ митрова — з двома симетричними спадами у завершенні.

~ овальна — утворює в перетині частину овалу.

~ опукло-угнута — вигини у п'ят звернуті опуклими боками в середину прорізу і плавно переходять в одноцентрове чи багатоцентрове підвищення по вертикальній осі.

~ параболічна — утворює в перетині частину параболи.

~ перевернута (перекинута) — така, у котрій замок знаходиться нижче п'ят (порівн. контр-арка). Виконує функції розвантажувальної і влаштовується в нижній частині стіни.

~ перспективна — входить у товщу стіни ступінчастими уступами.

~ півциркульна — утворює в перетині півкола; описана з центру, розташованого вище п'ят або на їх рівні.

~ підвісна — складена з двох дуг, місце з'єднання яких розташоване нижче їх вершин.

~ підковоподібна — те саме, що ~ аравійська.

~ піднесена — те саме, що ~ ланцетоподібна.

~ плоска — зі стрілою підйому в кілька разів менше прольоту.

~ повзуча — з п'ятами на різних рівнях.

~ попружна (підпружна) — допоміжна, що підтримує склепіння або плоску стелю.

~ портьєрна — утворена двома або чотирма дугами з центрами за межами прорізу.

~ притуплена — полога стрілчаста з округленнями у п'ятах.

~ розвантажувальна — замурована у стіну для рівномірного розподілу навантаження або його передачі на підпори, простінки.

~ стиснута (лежача) — завершена горизонтальною перемичкою.

~ стрілчаста — утворена двома дугами, що перетинаються під кутом.

~ ступінчаста — система арок у вигляді кількох ярусів закомар.

~ трилопатева — утворена трьома півколами. Причому підвищене середнє спирається на кінці бокових, які дзеркально повторюють одне одного.

~ трицентрова — півовальна у розрізі, складається з дуг трьох кіл, з яких найбільше середнє побудоване радіусом з центра на осі прорізу. Дві інші дуги прокладаються радіусами з точок, що знаходяться значно вище.

~ "тюдор" — полога із загостреним верхом.

~ удавана (фальшива) — викладена з горизонтальним напуском каменів.

~ царська — розташована в Царських вратах іконостасу християнського храму.

~ щокова — попружна хрестового склепіння, розташована по боках прямокутника його плану. Оточує склепіння перпендикулярно до його утворюючої.

Арки зводяться також у вигляді окремих споруд, а саме:

~ меморіальна — збудована на пам'ять про важливу знамену подію або історичну особу.

~ тріумфальнадокл. див. тріумфальна арка.

Джерело: Архітектура і монументальне мистецтво на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. арка — див. ворота Словник синонімів Вусика
  2. арка — Лук Словник чужослів Павло Штепа
  3. арка — СКЛЕПІ́ННЯ (опукле перекриття, що з'єднує стіни або опори якої-небудь споруди), ЗВІД, А́РКА (брами). Учта тим часом розкішна готується в царських покоях; Попід склепінням високим оздоба нечувана сяє (М. Словник синонімів української мови
  4. арка — Технічний конструктивний елемент (з кам'яних або цегляних клинів), криволінійний, опертий на два кінці; використовується у склепіннях, для перекриття прорізів у стіні. Універсальний словник-енциклопедія
  5. арка — а́рка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  6. арка — -и, ж. 1》 Склепіння у формі дуги, яким перекривають проріз у стіні або сполучають стояки моста, два суміжні будинки і т. ін. 2》 Декоративна споруда у вигляді брами, що завершується склепінням. Тріумфальна арка — декоративна арка на відзначення якої-небудь важливої події (перемоги і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. арка — а́рка (італ. arco, від лат. arcus – дуга) 1. архіт. Елемент будинків, інженерних споруд для криволінійного перекриття прорізів у стіні або прольотів між опорами. 2. Тріумфальна А. – монумент на честь знаменної події. Словник іншомовних слів Мельничука
  8. арка — [арка] аркие, д. і м. арц'і, р. мн. арок Орфоепічний словник української мови
  9. арка — бук. дуга; буд. вікно <�двері> у формі дуги; (тріюмфальна) брама. Словник синонімів Караванського
  10. арка — А́РКА, и, ж. 1. Склепіння, що має форму дуги, яким перекривають проріз у стіні або сполучають стояни моста, два суміжні будинки і т. ін. Дві невеликих хати, з високими стелями в формі склепінь (арок), прибрані.. зеленню (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
  11. арка — А́РКА, и, ж., архт. 1. Склепіння, що має форму дуги, яким перекривають проріз у стіні або сполучають стояки моста, два суміжні будинки і т. ін. Дві невеликих хати, з високими стелями в формі склепінь (арок), прибрані .. зеленню (М. Словник української мови у 20 томах