арка
(італ. < лат. — дуга, вигин)
Криволінійне перекриття прорізу в стіні або прогону між двома підпорами (колонами, пілонами тощо). Передає на основу не тільки навантаження, а й розпір. У старовину стала символом небесного світу, в епоху Античності ототожнювалась з Зевсом і Юпітером, природним підтвердженням чого вважалася райдуга. Внаслідок утилітарні завдання перекриття простору переростали у проблему створення відповідного художнього образу. За формою, що зумовлювалася стильовими вимогами, конструкцією та місцем розташування існували і продовжують вживатися наступні види:
~ аравійська — окреслена з одного центра кривою, що складає більше половини кола, внаслідок чого отримує вигляд підкови.
~ багатолопатева — внутрішня поверхня якої складена з кількох менших арочок.
~ ввігнута — перекрита двома дугами, зверненими випуклими боками всередину прорізу.
~ дволопатева — складена з двох малих арок однакових розмірів, імпости і з'єднання яких розташовані на одному рівні (порівн. ~ підвісна).
~ двоцентрова — сформована двома дугами однакового радіуса.
~ діагональна — розташована у хрестовому склепінні по діагоналі квадрату чи прямокутника, тобто нервюра, яку називають "ожива".
~ еліптична — утворена в перетині частиною еліпса.
~ заплічна — влаштована над заглибленням у стіні.
~ зворотна — зі зверненою донизу опуклістю дуги.
~ зубчаста — із рівномірним розташуванням по внутрішній поверхні гострокутних виступів.
~ кільоподібна — має форму півкруга із загостреним верхнім кутом, внаслідок чого у перетині нагадує поперечній розріз кормової частини перекинутого судна.
~ клинчаста — викладена з клинчастих каменів або з прямокутних каменів з клинчастими швами.
~ коробова — виконана у вигляді дуги з трьох і більше центрів.
~ кругова (стиснута) — описана півколом з центру, розташованому нижче п'ят.
~ кутова — те саме, що і ~ митрова.
~ ланцетоподібна (лат. — спис або ніж з обоюдогострим лезом) — утворена двома дугами, що перетинаються під кутом і має форми стрілчастої рівнобічної, стрілчастої стиснутої, стрілчастої плоскої.
~ лучкова (кругова) — утворює у перетині менше півкола (одноцентрова).
~ мавританська — те саме, що ~ аравійська.
~ митрова — з двома симетричними спадами у завершенні.
~ овальна — утворює в перетині частину овалу.
~ опукло-угнута — вигини у п'ят звернуті опуклими боками в середину прорізу і плавно переходять в одноцентрове чи багатоцентрове підвищення по вертикальній осі.
~ параболічна — утворює в перетині частину параболи.
~ перевернута (перекинута) — така, у котрій замок знаходиться нижче п'ят (порівн. контр-арка). Виконує функції розвантажувальної і влаштовується в нижній частині стіни.
~ перспективна — входить у товщу стіни ступінчастими уступами.
~ півциркульна — утворює в перетині півкола; описана з центру, розташованого вище п'ят або на їх рівні.
~ підвісна — складена з двох дуг, місце з'єднання яких розташоване нижче їх вершин.
~ підковоподібна — те саме, що ~ аравійська.
~ піднесена — те саме, що ~ ланцетоподібна.
~ плоска — зі стрілою підйому в кілька разів менше прольоту.
~ повзуча — з п'ятами на різних рівнях.
~ попружна (підпружна) — допоміжна, що підтримує склепіння або плоску стелю.
~ портьєрна — утворена двома або чотирма дугами з центрами за межами прорізу.
~ притуплена — полога стрілчаста з округленнями у п'ятах.
~ розвантажувальна — замурована у стіну для рівномірного розподілу навантаження або його передачі на підпори, простінки.
~ стиснута (лежача) — завершена горизонтальною перемичкою.
~ стрілчаста — утворена двома дугами, що перетинаються під кутом.
~ ступінчаста — система арок у вигляді кількох ярусів закомар.
~ трилопатева — утворена трьома півколами. Причому підвищене середнє спирається на кінці бокових, які дзеркально повторюють одне одного.
~ трицентрова — півовальна у розрізі, складається з дуг трьох кіл, з яких найбільше середнє побудоване радіусом з центра на осі прорізу. Дві інші дуги прокладаються радіусами з точок, що знаходяться значно вище.
~ "тюдор" — полога із загостреним верхом.
~ удавана (фальшива) — викладена з горизонтальним напуском каменів.
~ царська — розташована в Царських вратах іконостасу християнського храму.
~ щокова — попружна хрестового склепіння, розташована по боках прямокутника його плану. Оточує склепіння перпендикулярно до його утворюючої.
Арки зводяться також у вигляді окремих споруд, а саме:
~ меморіальна — збудована на пам'ять про важливу знамену подію або історичну особу.
~ тріумфальна — докл. див. тріумфальна арка.
Значення в інших словниках
- арка — а́рка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- арка — бук. дуга; буд. вікно <�двері> у формі дуги; (тріюмфальна) брама. Словник синонімів Караванського
- арка — Лук Словник чужослів Павло Штепа
- арка — [арка] аркие, д. і м. арц'і, р. мн. арок Орфоепічний словник української мови
- арка — -и, ж. 1》 Склепіння у формі дуги, яким перекривають проріз у стіні або сполучають стояки моста, два суміжні будинки і т. ін. 2》 Декоративна споруда у вигляді брами, що завершується склепінням. Тріумфальна арка — декоративна арка на відзначення якої-небудь важливої події (перемоги і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- арка — А́РКА, и, ж., архт. 1. Склепіння, що має форму дуги, яким перекривають проріз у стіні або сполучають стояки моста, два суміжні будинки і т. ін. Дві невеликих хати, з високими стелями в формі склепінь (арок), прибрані .. зеленню (М. Словник української мови у 20 томах
- арка — див. ворота Словник синонімів Вусика
- арка — а́рка (італ. arco, від лат. arcus – дуга) 1. архіт. Елемент будинків, інженерних споруд для криволінійного перекриття прорізів у стіні або прольотів між опорами. 2. Тріумфальна А. – монумент на честь знаменної події. Словник іншомовних слів Мельничука
- арка — Технічний конструктивний елемент (з кам'яних або цегляних клинів), криволінійний, опертий на два кінці; використовується у склепіннях, для перекриття прорізів у стіні. Універсальний словник-енциклопедія
- арка — СКЛЕПІ́ННЯ (опукле перекриття, що з'єднує стіни або опори якої-небудь споруди), ЗВІД, А́РКА (брами). Учта тим часом розкішна готується в царських покоях; Попід склепінням високим оздоба нечувана сяє (М. Словник синонімів української мови
- арка — А́РКА, и, ж. 1. Склепіння, що має форму дуги, яким перекривають проріз у стіні або сполучають стояни моста, два суміжні будинки і т. ін. Дві невеликих хати, з високими стелями в формі склепінь (арок), прибрані.. зеленню (Коцюб. Словник української мови в 11 томах