аркатура
(нім., фр. — ряд арок)
1. Стрічка опертих на кронштейни маленьких глухих арок у вигляді фризу або поясу під карнизом (звичайно їх прийнято називати аркатурний фриз, аркатурний пояс). Кронштейни часто декорувались орнаментальними елементами, вирішувались у вигляді масок.
2. Декор стіни у вигляді стрічки з невеликих глухих арок, що спираються на колонки з кронштейнами (прийнято називати аркатурно-колончастий пояс, аркатурно-колончастий фриз).
Обидва види аркатури характерні для романського, готичного, візантійського, вірменського, грузинського і давньоруського зодчества. Крім того, має місце:
~ сліпа — рельєфне або графічне зображення стрічки арок на стіновій поверхні.
Джерело:
Архітектура і монументальне мистецтво
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- аркатура — аркату́ра іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- аркатура — -и, ж. Кілька однакових арок на фасаді будівлі або на стінах внутрішніх приміщень. Великий тлумачний словник сучасної мови
- аркатура — АРКАТУ́РА, и, ж., архт. Ряд невеликих арок, які слугують прикрасою для стіни. У Старому Селі біля Львова замкові вежі довжиною близько кілометра майстер оздобив аркатурою (з газ.). Словник української мови у 20 томах
- аркатура — аркату́ра (нім. Arcatur, франц. arcature, від італ. arcata – аркада) кілька однакових арок на фасаді будівлі або на стінах внутрішніх приміщень. Словник іншомовних слів Мельничука