арматура

(лат. — зброя)

1. Декоративна прикраса на античні теми або зображення військових предметів і трофеїв (зброї, обладунку, шлемів, щитів, знамен, аквіли). Вживається в архітектурі тріумфальних споруд часів античного Риму і пізніше в епохи класицизму і ампіру.

2. Металева основа залізобетонних конструкцій, що сприймали конструктивні зусилля на розтяг.

3. Дерев'яний або металевий каркас всередині виліплених або відлитих скульптур.

Джерело: Архітектура і монументальне мистецтво на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. арматура — Риштунок Словник чужослів Павло Штепа
  2. арматура — армату́ра іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. арматура — (електрична) обладнання, (залізобетонна) каркас, кістяк, (лицарська) обладунок, риштунок. Словник синонімів Караванського
  4. арматура — армату́ра (від лат. armatura – озброєння, спорядження) 1. Допоміжні пристрої і деталі, що не належать до основних частин апаратів, машин або споруд. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. арматура — АРМАТУ́РА, и, ж. 1. збірн., техн. Сукупність допоміжних приладів, деталей, необхідних для роботи якого-небудь апарата, машини, конструкції. Словник української мови у 20 томах
  6. арматура — -и, ж. 1》 тех. Сукупність допоміжних приладів, деталей, необхідних для роботи якого-небудь апарата, машини, конструкції. || Сукупність предметів для обладнання електричного освітлення; електроустаткування. 2》 буд. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. арматура — АРМАТУ́РА, и, ж. 1. техн. Сукупність допоміжних приладів, деталей, необхідних для роботи якого-небудь апарата, машини, конструкції; // Сукупність предметів для обладнання електричного освітлення; електроустаткування. Словник української мови в 11 томах
  8. арматура — Арматура — armature, fittings, accesories, reinforcement — *Armatur, Zubehör, Ausrüstung, Ausstattung – 1) Допоміжні деталі та пристрої апаратів, конструкцій, споруд тощо. Розрізняють А. трубопровідну, ел.-технічну, пічну та ін. Напр. Гірничий енциклопедичний словник