арматура

армату́ра

(від лат. armatura – озброєння, спорядження)

1. Допоміжні пристрої і деталі, що не належать до основних частин апаратів, машин або споруд.

2. Міцні (переважно сталеві) стрижні, сітки або каркаси, якими зміцнюють вироби і конструкції з бетону, гіпсу тощо.

3. Орнаментальне зображення зброї і трофеїв, головним чином в архітектурі класицизму і ампіру.

Джерело: Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. арматура — Риштунок Словник чужослів Павло Штепа
  2. арматура — армату́ра іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. арматура — (електрична) обладнання, (залізобетонна) каркас, кістяк, (лицарська) обладунок, риштунок. Словник синонімів Караванського
  4. арматура — (лат. — зброя) 1. Декоративна прикраса на античні теми або зображення військових предметів і трофеїв (зброї, обладунку, шлемів, щитів, знамен, аквіли). Архітектура і монументальне мистецтво
  5. арматура — АРМАТУ́РА, и, ж. 1. збірн., техн. Сукупність допоміжних приладів, деталей, необхідних для роботи якого-небудь апарата, машини, конструкції. Словник української мови у 20 томах
  6. арматура — -и, ж. 1》 тех. Сукупність допоміжних приладів, деталей, необхідних для роботи якого-небудь апарата, машини, конструкції. || Сукупність предметів для обладнання електричного освітлення; електроустаткування. 2》 буд. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. арматура — АРМАТУ́РА, и, ж. 1. техн. Сукупність допоміжних приладів, деталей, необхідних для роботи якого-небудь апарата, машини, конструкції; // Сукупність предметів для обладнання електричного освітлення; електроустаткування. Словник української мови в 11 томах
  8. арматура — Арматура — armature, fittings, accesories, reinforcement — *Armatur, Zubehör, Ausrüstung, Ausstattung – 1) Допоміжні деталі та пристрої апаратів, конструкцій, споруд тощо. Розрізняють А. трубопровідну, ел.-технічну, пічну та ін. Напр. Гірничий енциклопедичний словник