1. Словник української мови у 20 томах

арматура

АРМАТУ́РА, и, ж.

1. збірн., техн. Сукупність допоміжних приладів, деталей, необхідних для роботи якого-небудь апарата, машини, конструкції.

Водопровідна арматура;

Паропровідна арматура;

// Сукупність предметів для обладнання електричного освітлення; електроустаткування.

Для нерухомого закріплення патронів і абажурів використовують різну освітлювальну арматуру (з навч. літ.).

2. буд. У залізобетонних спорудах – сталевий каркас; також сукупність металевих частин, уміщених у який-небудь матеріал або споруду для зміцнення їх.

Не згледілись, піднявся вже новий завод бетонний. Тепер для шлюзу, корпусів готують арматуру (М. Шеремет).

3. заст. Зброя, обладунок; риштунок;

// мист. Скульптурне або живописне зображення зброї та обладунку, що використовується з декоративною метою.

Кімната [полковника] .. переділена на дві половини; у більшій половині – арматура (М. Кропивницький);

Кам'яниця визначається стильовим аттиком з картушами, вазами, арматурою (І. Крип'якевич).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. арматура — армату́ра іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. арматура — (електрична) обладнання, (залізобетонна) каркас, кістяк, (лицарська) обладунок, риштунок. Словник синонімів Караванського
  3. арматура — Риштунок Словник чужослів Павло Штепа
  4. арматура — Арматура — armature, fittings, accesories, reinforcement — *Armatur, Zubehör, Ausrüstung, Ausstattung – 1) Допоміжні деталі та пристрої апаратів, конструкцій, споруд тощо. Розрізняють А. трубопровідну, ел.-технічну, пічну та ін. Напр. Гірничий енциклопедичний словник
  5. арматура — -и, ж. 1》 тех. Сукупність допоміжних приладів, деталей, необхідних для роботи якого-небудь апарата, машини, конструкції. || Сукупність предметів для обладнання електричного освітлення; електроустаткування. 2》 буд. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. арматура — армату́ра (від лат. armatura – озброєння, спорядження) 1. Допоміжні пристрої і деталі, що не належать до основних частин апаратів, машин або споруд. Словник іншомовних слів Мельничука
  7. арматура — АРМАТУ́РА, и, ж. 1. техн. Сукупність допоміжних приладів, деталей, необхідних для роботи якого-небудь апарата, машини, конструкції; // Сукупність предметів для обладнання електричного освітлення; електроустаткування. Словник української мови в 11 томах
  8. арматура — (лат. — зброя) 1. Декоративна прикраса на античні теми або зображення військових предметів і трофеїв (зброї, обладунку, шлемів, щитів, знамен, аквіли). Архітектура і монументальне мистецтво