армата
АРМА́ТА, и, ж., заст.
1. Гармата.
– На стругах стояли фальконети чи яка інша армата? – Фальконети, – відказав Міюський (Ю. Мушкетик);
– Після Кодака підемо до Черкас! – твердо сказав Павлюк. – Замок там багатий, чимало армат, великі запаси пороху, свинцю та куль (В. Чемерис).
2. Легка артилерія.
Про кожну переміну в процесії сповіщалося пострілом гармати й зміною потішних вогнів, а появу Польщі було зустрінуто сальвою всієї фортечної “армати” (М. Старицький);
Як і більшість великих міст в Україні, у другій половині XVII ст. Переяслав був також і фортецею, тут зосереджувалася українська армата з пороховим запасом (з наук.-попул. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- армата — Артилерія, зброя, гармата; військовий загін Словник застарілих та маловживаних слів
- армата — Арма́та, -ти ж. 1) = гармата. Закр. 2) Артиллерія. Рятуйте, браття! Військова армата і золото, що ми напліндрували, по пристаня́х у турка-супостата, з гетьманськими клейнодами пропали. К. Бай. 91. Словник української мови Грінченка