бюст

(фр. < лат — обпалюю)

Погрудне зображення людини засобами круглої пластики. Назва зародилась у Стародавньому Римі, де спочатку існував звичай спалювати померлих предків, а потім зберігати воскові маски, які виставлялись у атріумі житлового будинку, демонструючи родовід власника. Вони й послужили основою для створення портретних Б., які композиційно беруть своє начало від давньоєгипетських портретів і давньогрецьких ксоанів і герм.

Джерело: Архітектура і монументальне мистецтво на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бюст — (франц. buste) скульптурне погрудне зображення. Словник іншомовних слів Мельничука
  2. бюст — БЮСТ, а, ч. 1. Верхня частина людського тіла до пояса. В човні сидів літній чоловік; світло від сірника ореолом обкутувало його бюст (Досв., Вибр., 1959, 412); // розм. Жіночі груди. Словник української мови в 11 томах
  3. бюст — бюст іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  4. бюст — (скульптура) погруддя. Словник синонімів Караванського
  5. бюст — [б'уст] -ста, м. (на) -с'т'і, мн. -стие, -с'т'іў Орфоепічний словник української мови
  6. бюст — -а, ч. 1》 Верхня частина людського тіла до пояса. || розм. Жіночі груди. 2》 Скульптурне зображення людини до пояса. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. бюст — БЮСТ, а, ч. 1. Верхня частина людського тіла до пояса. В човні сидів літній чоловік; світло від сірника ореолом обкутувало його бюст (Олесь Досвітній); // Жіночі груди. Словник української мови у 20 томах
  8. бюст — Погруддя Словник чужослів Павло Штепа
  9. бюст — БЮСТ (верхня частина людського тіла до пояса; скульптурне зображення людини по груди або по пояс), ПОГРУ́ДДЯ. В човні сидів літній чоловік; світло від сірника ореолом обкутувало його бюст (О. Словник синонімів української мови
  10. бюст — Бюст, -та; бю́сти, -стів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)