1. Словник синонімів української мови

бюст

БЮСТ (верхня частина людського тіла до пояса; скульптурне зображення людини по груди або по пояс), ПОГРУ́ДДЯ. В човні сидів літній чоловік; світло від сірника ореолом обкутувало його бюст (О. Досвітній); Старий неквапом взяв зі стола невеликий бронзовий бюст (О. Гончар); Другий чабан, майже хлопчик, із засмаглим бронзовим погруддям, приладнався збоку варити пшоняну кашу (З. Тулуб); Погруддя Олени Хобти, виконане скульптором О. Ковальовим, — велике досягнення майстра (М. Рильський). — Пор. ста́туя.

ГРУ́ДИ (молочні залози жінки), ЛО́НО поет., ПЕ́РСА (ПЕ́РСИ) поет., ГРУДЬ розм., ПА́ЗУХА розм.; БЮСТ (як частина фігури). Уже я його (дитя) тулила-тулила до грудей — що ж ти там висмокчеш? — порожнісінько!.. (Панас Мирний); Хто світле немовля живе Від лона матернього рве?.. (М. Рильський); Виразно розділені й окреслені перса уже чекали материнства (М. Стельмах); Коли ж дитина голосно плакала,.. вона розгортала пазуху і своєму ненаглядному давала грудь (С. Чорнобривець); Нічого не знає (маля), Маленькими ручицями Пазухи шукає (Т. Шевченко); Стоїть (Оксана) усміхнена, приязна, з високим бюстом (О. Гончар).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бюст — бюст іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. бюст — (скульптура) погруддя. Словник синонімів Караванського
  3. бюст — [б'уст] -ста, м. (на) -с'т'і, мн. -стие, -с'т'іў Орфоепічний словник української мови
  4. бюст — -а, ч. 1》 Верхня частина людського тіла до пояса. || розм. Жіночі груди. 2》 Скульптурне зображення людини до пояса. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. бюст — Погруддя Словник чужослів Павло Штепа
  6. бюст — БЮСТ, а, ч. 1. Верхня частина людського тіла до пояса. В човні сидів літній чоловік; світло від сірника ореолом обкутувало його бюст (Олесь Досвітній); // Жіночі груди. Словник української мови у 20 томах
  7. бюст — (франц. buste) скульптурне погрудне зображення. Словник іншомовних слів Мельничука
  8. бюст — Бюст, -та; бю́сти, -стів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. бюст — БЮСТ, а, ч. 1. Верхня частина людського тіла до пояса. В човні сидів літній чоловік; світло від сірника ореолом обкутувало його бюст (Досв., Вибр., 1959, 412); // розм. Жіночі груди. Словник української мови в 11 томах
  10. бюст — (фр. < лат — обпалюю) Погрудне зображення людини засобами круглої пластики. Назва зародилась у Стародавньому Римі, де спочатку існував звичай спалювати померлих предків, а потім зберігати воскові маски, які виставлялись у атріумі житлового будинку... Архітектура і монументальне мистецтво