бюст
БЮСТ, а, ч.
1. Верхня частина людського тіла до пояса.
В човні сидів літній чоловік; світло від сірника ореолом обкутувало його бюст (Досв., Вибр., 1959, 412);
// розм. Жіночі груди.
Олександр Іванович мимоволі помітив, що бюст у дружини передчасно обважнів і взагалі з’явився нахил до небажаної зайвої огрядності (А.-Дав., За ширмою, 1963, 38).
2. Скульптурне зображення людини до пояса.
Орєст уміщує бюст під рослиною (Л. Укр., II, 1951, 35);
Два бюсти — рядом: Гус великий. Пророк землі — Сковорода (Мал., І, 1956, 198).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- бюст — бюст іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- бюст — (скульптура) погруддя. Словник синонімів Караванського
- бюст — [б'уст] -ста, м. (на) -с'т'і, мн. -стие, -с'т'іў Орфоепічний словник української мови
- бюст — -а, ч. 1》 Верхня частина людського тіла до пояса. || розм. Жіночі груди. 2》 Скульптурне зображення людини до пояса. Великий тлумачний словник сучасної мови
- бюст — Погруддя Словник чужослів Павло Штепа
- бюст — БЮСТ, а, ч. 1. Верхня частина людського тіла до пояса. В човні сидів літній чоловік; світло від сірника ореолом обкутувало його бюст (Олесь Досвітній); // Жіночі груди. Словник української мови у 20 томах
- бюст — (франц. buste) скульптурне погрудне зображення. Словник іншомовних слів Мельничука
- бюст — БЮСТ (верхня частина людського тіла до пояса; скульптурне зображення людини по груди або по пояс), ПОГРУ́ДДЯ. В човні сидів літній чоловік; світло від сірника ореолом обкутувало його бюст (О. Словник синонімів української мови
- бюст — Бюст, -та; бю́сти, -стів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- бюст — (фр. < лат — обпалюю) Погрудне зображення людини засобами круглої пластики. Назва зародилась у Стародавньому Римі, де спочатку існував звичай спалювати померлих предків, а потім зберігати воскові маски, які виставлялись у атріумі житлового будинку... Архітектура і монументальне мистецтво