волюта
(італ. — крутити)
1. Архітектурна деталь у формі завитка з кружком ("вічком") у центрі. Прообрази мали місце у Стародавньому Єгипті у капітелях, де зображались квіти лотоса, що розпускались, а також у колонах Персеполя, Лікії та еолійській, що нагадувала кінці розщепленого стовбура дерева. В. переважно використовувалася у капітелях колон класичних іонічного, корінфського і композитного ордерів. Прийнято відрізняти:
~ подвійну — кронштейн у формі , який має вигляд літери "S" і нерівні завитки. Ще у Стародавньому Римі він був широко розповсюджений. Його використання поширилось з часів раннього ренесансу і часто вживалася у бароко для оформлення вікон, порталів і навіть частин споруди, переходу від верхнього до нижнього ярусу (порівн. евольвента, суппорт).
2. Стилізований рослинний мотив у парковому партері або біля його межі, що має у плані вигляд завитка.
Значення в інших словниках
- волюта — волю́та іменник жіночого роду в архітектурі Орфографічний словник української мови
- волюта — -и, ж. Скульптурна прикраса у вигляді спірального завитка з вічком у центрі на капітелі іонічної колони або на консолі. Великий тлумачний словник сучасної мови
- волюта — ВОЛЮ́ТА, и, ж. 1. Скульптурна прикраса у вигляді спірального завитка з вічком у центрі на капітелі іонічної колони або на консолі. Словник української мови у 20 томах
- волюта — волю́та (від лат. voluta – сувій, згорток) скульптурна оздоба у вигляді спірального завитка з очком у центрі, напр. на іонічній капітелі. Словник іншомовних слів Мельничука
- волюта — Декоративний архітектурно-скульптурний елемент у формі, схожій на літеру S, із спіралями на обох кінцях; використовувалась у іонічних капітелях або на торцях споруд у добу Ренесансу й бароко. Універсальний словник-енциклопедія
- волюта — ВОЛЮ́ТА, и, ж. Скульптурна прикраса у вигляді спірального завитка з вічком у центрі на капітелі іонічної колони або на консолі. Волюта — орнаментна прикраса, що являє собою завиток спіралі (Архіт. Рад. Укр., 5, 1939, 41). Словник української мови в 11 томах