вітряк

Вітряний млин. Існує значна кількість конструктивних і архітектурних вирішень, серед яких найвідоміші 2 типи — "стовповики" (переважали у північних районах Росії, т. зв. німецький тип) і "шатровки" (голландський тип). Підпорою перших були вриті у землю осьові стовпи, навколо яких і оберталася вся будівля, що мала обхідні галереї або балкони. "Стовповики" відзначалися досконалими пропорціями, нечисленним декором. В російських регіонах існує їхня назва — "на кострах". У "шатровках" низ основної призматичної форми залишався нерухомим і оберталася лише верхня частина з валом і крилами-лопатями (т. зв. горобина). Обидва типи В. були розповсюджені в різних регіонах України, відзначаючись будівельними матеріалами, конструктивним вирішенням, зовнішнім виглядом і пластичним оздобленням.

Джерело: Архітектура і монументальне мистецтво на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вітряк — -а, ч. 1》 Вітряний млин. 2》 рідко. Те саме, що вітродвигун. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. вітряк — див. МЛИН; СУЧ. вітродвигун; вітрячок. Словник синонімів Караванського
  3. вітряк — Вітря́к, -ка́; -ряки́, -кі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. вітряк — ВІТРЯ́К, а, ч. 1. Вітряний млин. Ставок, гребелька, і вітряк З-за гаю крилами махає (Шевч., II, 1953, 205); Самотньо застиг на горбі вітряк (Шиян, Переможці, 1950, 209); *У порівн. Все крутилось і шуміло лиш, Мов вітряк (Фр., XIII, 1954, 121). 2. рідко. Словник української мови в 11 томах
  5. вітряк — див. млин Словник синонімів Вусика
  6. вітряк — воюва́ти (боро́тися) з вітряка́ми. Безглуздо та безрезультатно витрачати сили, енергію на подолання чи усунення уявних, неіснуючих перешкод. — Ти хочеш, щоб твоя дочка вдягалась як старчиха, і щоб заміж не вийшла?... Фразеологічний словник української мови
  7. вітряк — МЛИН (споруда, в якій розмелюють зерно на борошно); ВІТРЯ́К (вітряний); ТУПЧА́К (ТОПЧА́К) заст., ТОПЧІ́Й заст. (з кінним приводом). В кінці греблі стоїть млин з чорними колесами (І. Словник синонімів української мови
  8. вітряк — ВІТРЯ́К¹, а́, ч. 1. Вітряний млин. Ставок, гребелька, і вітряк З-за гаю крилами махає (Т. Шевченко); Самотньо застиг на горбі вітряк (А. Шиян); Відколи пам'ятаю себе, я люблю вітряки, люблю посвист їхніх крил (М. Стельмах); * Образно. Словник української мови у 20 томах
  9. вітряк — вітря́к іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  10. вітряк — [в'ітр’ак] -р'ака, м. (на) -р'аку, мн. -р'аки, -р'ак'іў Орфоепічний словник української мови
  11. вітряк — вітря́к I.(вітра́к) вітряк ◊ рот як вітра́к → рот II. вул. вітрина (м)|| = блєндувка Лексикон львівський: поважно і на жарт