вітряниця

1. Те саме, що й рушник.

2. Жердина, яка захищає солом'яну покрівлю від руйнувань опадами і вітром, притискуючи її до дерев'яної основи.

3. Даховий простір або високий поміст, пристосовані для сушіння білизни, овочів тощо.

4. Російськомовна назва вітряка.

Джерело: Архітектура і монументальне мистецтво на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вітряниця — ВІТРЯНИ́ЦЯ¹, і, ж., діал. Буря. Здавалось, і вітер тут чорний, і дощ ллється з неба чорний, як смола. Фронт мовчав чи його не чути було за вітряницею (О. Гончар). ВІТРЯНИ́ЦЯ², і, ж. Народна назва анемони; вітряк (див. вітря́к²). Словник української мови у 20 томах
  2. вітряниця — -і, ж., діал. Буря. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вітряниця — вітряни́ця іменник жіночого роду буря діал. Орфографічний словник української мови
  4. вітряниця — БУ́РЯ (негода, що супроводжується сильним, навальним вітром, звичайно з дощем, грозою, а взимку — зі снігом), БОРВІ́Й поет., ХУРТОВИ́НА розм., ВІТРЯНИ́ЦЯ діал., ЧВА́РА діал. Словник синонімів української мови
  5. вітряниця — ВІТРЯНИ́ЦЯ, і, ж., діал. Буря. Здавалось, і вітер тут чорний, і дощ ллється з неба чорний, як смола. Фронт мовчав, чи його не чути було за вітряницею (Гончар, І, 1954, 173). Словник української мови в 11 томах
  6. вітряниця — Вітряниця, -ці ж. Мотыль (въ машинахъ). Як шеретують, то вітряниця у топчаку гуде. Словник української мови Грінченка