1. Словник української мови у 20 томах

вітряниця

ВІТРЯНИ́ЦЯ¹, і, ж., діал.

Буря.

Здавалось, і вітер тут чорний, і дощ ллється з неба чорний, як смола. Фронт мовчав чи його не чути було за вітряницею (О. Гончар).

ВІТРЯНИ́ЦЯ², і, ж.

Народна назва анемони; вітряк (див. вітря́к²).

Квітки вітряниці закриваються на ніч і перед дощем – як спосіб захисту пилку від вологи (з наук.-попул. літ.);

Льон український, вітряниця лісова занесені до Червоної книги (з наук.-попул. літ.).

ВІТРЯНИ́ЦЯ³, і, ж., розм., рідко.

Те саме, що вітря́нка.

Думка про Лавріна морила його [Сироватку] незгірш за пекельну хворобу – вітряницю (Ю. Мушкетик).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вітряниця — вітряни́ця іменник жіночого роду буря діал. Орфографічний словник української мови
  2. вітряниця — -і, ж., діал. Буря. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вітряниця — БУ́РЯ (негода, що супроводжується сильним, навальним вітром, звичайно з дощем, грозою, а взимку — зі снігом), БОРВІ́Й поет., ХУРТОВИ́НА розм., ВІТРЯНИ́ЦЯ діал., ЧВА́РА діал. Словник синонімів української мови
  4. вітряниця — ВІТРЯНИ́ЦЯ, і, ж., діал. Буря. Здавалось, і вітер тут чорний, і дощ ллється з неба чорний, як смола. Фронт мовчав, чи його не чути було за вітряницею (Гончар, І, 1954, 173). Словник української мови в 11 томах
  5. вітряниця — 1. Те саме, що й рушник. 2. Жердина, яка захищає солом'яну покрівлю від руйнувань опадами і вітром, притискуючи її до дерев'яної основи. 3. Даховий простір або високий поміст, пристосовані для сушіння білизни, овочів тощо. 4. Російськомовна назва вітряка. Архітектура і монументальне мистецтво
  6. вітряниця — Вітряниця, -ці ж. Мотыль (въ машинахъ). Як шеретують, то вітряниця у топчаку гуде. Словник української мови Грінченка