вітряк
ВІТРЯ́К¹, а́, ч.
1. Вітряний млин.
Ставок, гребелька, і вітряк З-за гаю крилами махає (Т. Шевченко);
Самотньо застиг на горбі вітряк (А. Шиян);
Відколи пам'ятаю себе, я люблю вітряки, люблю посвист їхніх крил (М. Стельмах);
* Образно. На сторожі озер маячили силуети задумливих вітряків (М. Хвильовий);
І далина на всі чотири боки перехрестилась чорним вітряком (Л. Костенко);
* У порівн. Все крутилось і шуміло лиш, Мов вітряк (І. Франко);
Мотря не могла зібрати гадок. В її голові, як у вітряку. Гадка майне і щезає, а за нею друга, третя, десята (Б. Лепкий);
Щастя вихром упаде на плечі Й закрутить дні, мов крила вітряка (О. Теліга);
Абелеві нерозмірно довгі руки вимахували над великою головою, мов крила вітряка (Н. Королева);
Як велетенський вітряк, тряслося [небо], в нестримному гніві й з високості трусило, кидало, жбурляло з-під свого невидимого жорна цілі потоки крижаного борошна (В. Малик).
2. рідко. Те саме, що вітродвигу́н.
Під Москвою поставили намети з науковими приладами, побудували вітряки та радіостанцію (з наук.-попул. літ.);
Використовувані вітряки (вітродвигуни пропелерні, аеротурбінні) та на їхній основі вітряні електростанції у своєму конструктивному вирішенні складні, громіздкі й дорого коштують (з газ.).
3. перен., розм. Про легковажну, непостійну за своїми поглядами, характером і вчинками людину.
Хай би сиділа [Марія] .. поруч отого маслакуватого Грищенка .. “І чим він їй до вподоби, отой ребрастий вітряк”, – намагаюся поставити себе на місце Марії (Є. Доломан).
ВІТРЯ́К², у́, ч.
Народна назва анемони; вітряниця (див. вітряни́ця²).
Росте вітряк у Карпатах і на Поліссі. У вологих тінистих місцях, особливо в западинках, на пухкому поживному ґрунті розвивається у великій кількості (з наук.-попул. літ.);
Час цвітіння анемони збігається з періодом весняних вітрів, тому її називають ще вітряницею, вітряком (із журн.).
Значення в інших словниках
- вітряк — вітря́к іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- вітряк — див. МЛИН; СУЧ. вітродвигун; вітрячок. Словник синонімів Караванського
- вітряк — [в'ітр’ак] -р'ака, м. (на) -р'аку, мн. -р'аки, -р'ак'іў Орфоепічний словник української мови
- вітряк — -а, ч. 1》 Вітряний млин. 2》 рідко. Те саме, що вітродвигун. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вітряк — вітря́к I.(вітра́к) вітряк ◊ рот як вітра́к → рот II. вул. вітрина (м)|| = блєндувка Лексикон львівський: поважно і на жарт
- вітряк — див. млин Словник синонімів Вусика
- вітряк — воюва́ти (боро́тися) з вітряка́ми. Безглуздо та безрезультатно витрачати сили, енергію на подолання чи усунення уявних, неіснуючих перешкод. — Ти хочеш, щоб твоя дочка вдягалась як старчиха, і щоб заміж не вийшла?... Фразеологічний словник української мови
- вітряк — МЛИН (споруда, в якій розмелюють зерно на борошно); ВІТРЯ́К (вітряний); ТУПЧА́К (ТОПЧА́К) заст., ТОПЧІ́Й заст. (з кінним приводом). В кінці греблі стоїть млин з чорними колесами (І. Словник синонімів української мови
- вітряк — Вітря́к, -ка́; -ряки́, -кі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- вітряк — ВІТРЯ́К, а, ч. 1. Вітряний млин. Ставок, гребелька, і вітряк З-за гаю крилами махає (Шевч., II, 1953, 205); Самотньо застиг на горбі вітряк (Шиян, Переможці, 1950, 209); *У порівн. Все крутилось і шуміло лиш, Мов вітряк (Фр., XIII, 1954, 121). 2. рідко. Словник української мови в 11 томах
- вітряк — Вітряний млин. Існує значна кількість конструктивних і архітектурних вирішень, серед яких найвідоміші 2 типи — "стовповики" (переважали у північних районах Росії, т. зв. німецький тип) і "шатровки" (голландський тип). Архітектура і монументальне мистецтво