гай

Масив дерев однієї породи в пейзажному парку.

Джерело: Архітектура і монументальне мистецтво на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гай — Гай, га́ю, га́єві, га́єм, в гаю́ і в га́ї, га́ю! гаї́, гаї́в гай, гай-га́й, виг. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  2. гай — ГАЙ¹, га́ю, ч. Невеликий, перев. листяний ліс. Ще треті півні не співали, Ніхто ніде не гомонів, Сичі в гаю перекликались Та ясен раз у раз скрипів (Т. Словник української мови у 20 томах
  3. гай — див. волосся; ліс Словник синонімів Вусика
  4. гай — ГАЙ¹, га́ю, ч. Невеликий, нерев. листяний ліс. На широкому острові між Старим та Новим Дніпром зеленіють сінокоси, цілі гаї вільхи та верб, розкидані кущі верболозу (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  5. гай — I гаю, ч. Невеликий, перев. листяний, ліс. || кого, чого, перен. Велика кількість. II гай-гай, виг. 1》 Уживається для вираження жалю, співчуття, заклопотаності і т. ін. 2》 нар.-поет. Уживається на початку речення як заспів у піснях. III виг., у знач. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. гай — [гай] -йу, ор. -йеим, м. (ў) -йі /-йу, мн. -йі, -йіў два гайі Орфоепічний словник української мови
  7. гай — Гай, гаю м. Роща, небольшой лѣсъ. Вас. 206. По гаєві усякий птах літає. Греб. 390. Густий гаю, густий — не прогляну. Мет. 66. ум. гайок, гайочок. Гайок зелененький. Шевч. 411. Ходить милий по гайочку, виграває в сопілочку. Чуб. V. 42. Словник української мови Грінченка
  8. гай — ЛІС (велика площа землі, заросла деревами й кущами), БІР, ГАЙ, ПЕРЕ́ЛІСОК, ПЕРЕЛІ́С діал., ПРИ́ЛІС рідше (невеликий, перев. листяний ліс); ДІБРО́ВА (листяний ліс, у якому переважає дуб); ДУБИ́НА, ДУБНЯ́К, ДУБНИ́К, ДУБИ́ННЯ розм. Словник синонімів української мови
  9. Гай — (або Гаюс)(діяв у 130–80 р. до н. е.) — римський юрист. Його «Основи права» випередили інститути Юстиніана. Див. римське право. Енциклопедія політичної думки
  10. гай — Лісок, лісочок, (у балці) байрак; гайок. Словник синонімів Караванського
  11. Гай — Гай іменник чоловічого роду, істота давньоримське ім'я Орфографічний словник української мови
  12. гай — аж гай гуде́ (шуми́ть). Уживається для вираження підсилення якоїсь дії. Робить, аж гай гуде (Укр.. присл..); — Їздять з твоїми перепустками дніпродзержинці, аж гай гуде. І ніде їх не затримують (А. Фразеологічний словник української мови
  13. гай — ГАЙ – ДІБРОВА Гай, гаю, ор. гаєм. Невеликий, переважно листяний ліс. Вітер в гаї нагинає Лозу і тополю, Лама дуба (Т.Шевченко); На широкому острові між Старим та Новим Дніпром зеленіють сінокоси, цілі гаї вільх та верб (І. Літературне слововживання