гай
ГАЙ¹, га́ю, ч. Невеликий, нерев. листяний ліс.
На широкому острові між Старим та Новим Дніпром зеленіють сінокоси, цілі гаї вільхи та верб, розкидані кущі верболозу (Н.-Лев., II, 1956, 384);
Немає тут [в Америці] березових гаїв З їх білосніжною красою (Дмит., Осінь.., 1959, 4);
*Образно. Встають будинків силуети крізь риштовань мерехтливий гай (Сос., Щоб сади.., 1947, 116);
*У порівн. Чи поганий, чи добрий май — у колгоспі хліб родить, як гай (Укр.. присл.., 1955, 372);
// кого, чого, перен. Велика кількість.
Раптом гай квіток з’явився, Наче ярая весна (Л. Укр., IV, 1954, 128);
Цілий гай молодих дарувань, що виростають з року в рік, тішить наш погляд (Рильський, III, 1956, 379).
ГАЙ², ГАЙ-ГА́Й, виг.
1. Уживається для вираження жалю, співчуття, заклопотаності і т. ін.
Гай, гай! Чи міг же хто тоді подумать, що і Саул колись пророком стане? (Л. Укр., І, 1951, 430);
— Я повіявсь до Болоньї… Гай-гай! і там правда колись була, "та загула" (Морд., І, 1958, 103);
Гай, гай! Чи ви забулися, братове, Які то ночі в молодих літах Нам спати не давали! (Рильський, Вибр., 1940, 13).
2. нар.-поет. Уживається на початку речення як заспів у піснях.
— У туркені, по тім боці, Хата на помості. Гай! гай! море, грай. Реви, скелі ламай! (Шевч., І, 1951, 200).
ГАЙ³, виг., у знач. присудк. сл., діал. Гайда.
Ноги на плечі та й гай у долину (Фр., IV, 1950, 395).
Значення в інших словниках
- гай — ГАЙ – ДІБРОВА Гай, гаю, ор. гаєм. Невеликий, переважно листяний ліс. Вітер в гаї нагинає Лозу і тополю, Лама дуба (Т.Шевченко); На широкому острові між Старим та Новим Дніпром зеленіють сінокоси, цілі гаї вільх та верб (І. Літературне слововживання
- гай — Лісок, лісочок, (у балці) байрак; гайок. Словник синонімів Караванського
- Гай — (або Гаюс)(діяв у 130–80 р. до н. е.) — римський юрист. Його «Основи права» випередили інститути Юстиніана. Див. римське право. Енциклопедія політичної думки
- гай — [гай] -йу, ор. -йеим, м. (ў) -йі /-йу, мн. -йі, -йіў два гайі Орфоепічний словник української мови
- гай — I гаю, ч. Невеликий, перев. листяний, ліс. || кого, чого, перен. Велика кількість. II гай-гай, виг. 1》 Уживається для вираження жалю, співчуття, заклопотаності і т. ін. 2》 нар.-поет. Уживається на початку речення як заспів у піснях. III виг., у знач. Великий тлумачний словник сучасної мови
- гай — ГАЙ¹, га́ю, ч. Невеликий, перев. листяний ліс. Ще треті півні не співали, Ніхто ніде не гомонів, Сичі в гаю перекликались Та ясен раз у раз скрипів (Т. Словник української мови у 20 томах
- Гай — Гай іменник чоловічого роду, істота давньоримське ім'я Орфографічний словник української мови
- гай — див. волосся; ліс Словник синонімів Вусика
- гай — аж гай гуде́ (шуми́ть). Уживається для вираження підсилення якоїсь дії. Робить, аж гай гуде (Укр.. присл..); — Їздять з твоїми перепустками дніпродзержинці, аж гай гуде. І ніде їх не затримують (А. Фразеологічний словник української мови
- гай — ЛІС (велика площа землі, заросла деревами й кущами), БІР, ГАЙ, ПЕРЕ́ЛІСОК, ПЕРЕЛІ́С діал., ПРИ́ЛІС рідше (невеликий, перев. листяний ліс); ДІБРО́ВА (листяний ліс, у якому переважає дуб); ДУБИ́НА, ДУБНЯ́К, ДУБНИ́К, ДУБИ́ННЯ розм. Словник синонімів української мови
- гай — Гай, га́ю, га́єві, га́єм, в гаю́ і в га́ї, га́ю! гаї́, гаї́в гай, гай-га́й, виг. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- гай — Масив дерев однієї породи в пейзажному парку. Архітектура і монументальне мистецтво
- гай — Гай, гаю м. Роща, небольшой лѣсъ. Вас. 206. По гаєві усякий птах літає. Греб. 390. Густий гаю, густий — не прогляну. Мет. 66. ум. гайок, гайочок. Гайок зелененький. Шевч. 411. Ходить милий по гайочку, виграває в сопілочку. Чуб. V. 42. Словник української мови Грінченка