гласіс

(фр. — укіс, схил)

1. Те саме, що й імпост, на який спирається аркова конструкція.

2. Пологий земляний насип перед фронтальними укріпленнями (прикритим шляхом) фортеці. Особливо поширення набув наприкінці XVII і у XVIIII ст. при спорудженні земляних укріплень. Деякі Г. мали вінчання у вигляді траншеї вздовж гребеня, яка з'єднувала бреш-батареї. Також існував:

~ зворотний — положистий котрескарп для підготовки контратак.

У XIX ст. Г. разом оборонними ровами і валами міських фортець були перетворені у проспекти й бульвари, а розташовані перед ними еспланади дали можливість для формування парків і скверів.