городище

(ст.слов.)

Стародавнє укріплене поселення, яке звичайно оточувалося земляним валом з ровом або глинобитними, кам'яними чи цегляними стінами. Різновидом останнього є:

~ з житловими стінами — територія, що функціонувала у якості загону для скотини, оточувалась надзвичайно широкими стінами, виконаними з каменю або сирцевої цегли. Всередині стін малися житлові кімнати, часто з'єднані коридором. У плані Г. ж. с. мало іррегулярну форму, підпорядковану рельєфу, або правильного прямокутника, коли підносилось на платформі. Для посилення обороноздатності зі стін виступали башти, де й влаштовувались ворота з заплутаним входом. Такі монументальні споруди характерні для бронзового віку у Середній Азії, можливо являлись архітектурним втіленням концепцій зороастризму.

Джерело: Архітектура і монументальне мистецтво на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. городище — -а, с., археол. Поселення, укріплене валами і ровами. || Місце, де збереглися рештки укріпленого поселення. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. городище — ГОРОДИ́ЩЕ, а, с., іст. Поселення, укріплене валами і ровами. Вийшовши на вал городища, Ант довго дивився й прислухався (С. Скляренко); Дивне видовище відкрилось очам перського царя на лівобережжі Порати. Словник української мови у 20 томах
  3. Городище — Городи́ще іменник середнього роду назва деяких міст Орфографічний словник української мови
  4. Городище — М. у Черкаській обл., райцентр, на р. Вільшанка; 18 тис. мшк.; підприємства харчової промисловості (один з перших цукрових заводів Яхненка і Симиренка), будівельних матеріалів (родовища лабрадориту); залізничний вузол; Покровська церква (1771)... Універсальний словник-енциклопедія
  5. Городище — Городи́ще, -ща, -щу (м.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. городище — ГОРОДИ́ЩЕ, а, с., архл. Поселення, укріплене валами і ровами. Германці і слов’яни жили в селах. Але в них були укріплені місця, захищені земляним валом і частоколом, де вони ховали свої сім’ї, худобу і майно під час ворожих набігів. Словник української мови в 11 томах
  7. городище — Городище, -ща с. Древнее земляное укрѣпленіе, городище. Бур'януваті городища. К. XII. 130. Словник української мови Грінченка