1. Словник української мови у 20 томах

городище

ГОРОДИ́ЩЕ, а, с., іст.

Поселення, укріплене валами і ровами.

Вийшовши на вал городища, Ант довго дивився й прислухався (С. Скляренко);

Дивне видовище відкрилось очам перського царя на лівобережжі Порати. Аж до наступної річки на сході він не бачив жодного скіфа, а якщо траплялися села чи городища, то вони були попалені (І. Білик);

Вважають, що Чорноліське городище було одним з укріплень, яке захищало лісостепове землеробське населення від нападів войовничих степових племен кіммерійців (з наук.-попул. літ.);

Германці і слов'яни жили в селах. Але в них були укріплені місця, захищені земляним валом і частоколом, де вони ховали свої сім'ї, худобу і майно під час ворожих набігів. Слов'яни називали ці місця городищами (з навч. літ.);

// архл. Місце, де збереглися рештки укріпленого поселення.

Острів цей, куди ми висадились, зовуть городищем, бо тутечка була перша будова січовиків (О. Стороженко);

Серйозні заперечення викликають також погляди про архаїчність керамічного комплексу роменських городищ (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. городище — -а, с., археол. Поселення, укріплене валами і ровами. || Місце, де збереглися рештки укріпленого поселення. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. Городище — Городи́ще іменник середнього роду назва деяких міст Орфографічний словник української мови
  3. Городище — М. у Черкаській обл., райцентр, на р. Вільшанка; 18 тис. мшк.; підприємства харчової промисловості (один з перших цукрових заводів Яхненка і Симиренка), будівельних матеріалів (родовища лабрадориту); залізничний вузол; Покровська церква (1771)... Універсальний словник-енциклопедія
  4. Городище — Городи́ще, -ща, -щу (м.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. городище — ГОРОДИ́ЩЕ, а, с., архл. Поселення, укріплене валами і ровами. Германці і слов’яни жили в селах. Але в них були укріплені місця, захищені земляним валом і частоколом, де вони ховали свої сім’ї, худобу і майно під час ворожих набігів. Словник української мови в 11 томах
  6. городище — (ст.слов.) Стародавнє укріплене поселення, яке звичайно оточувалося земляним валом з ровом або глинобитними, кам'яними чи цегляними стінами. Архітектура і монументальне мистецтво
  7. городище — Городище, -ща с. Древнее земляное укрѣпленіе, городище. Бур'януваті городища. К. XII. 130. Словник української мови Грінченка