графіка

(грец. — пишу, креслю)

1. Вид образотворчого мистецтва, що зумовлюється специфічними засобами зображення лініями, штрихами, крапками і плямами на поверхні, якою звичайно виступає білий папір. Твори можуть мати як монохромну, так і поліхромну гаму. Г. поділяється на наступні різновиди: станкову, книжкову, плакатну, прикладну і архітектурну.

Джерело: Архітектура і монументальне мистецтво на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. графіка — Вид образотворчого мистецтва, засобами якого є лінія, крапка та пляма; різновиди: мальована (акварель, монотипія) і друкована (гравюра, літографія) на довільній підоснові (переважно папері) з пластинок-негативів; г. має станковий або ужитковий характер. Універсальний словник-енциклопедія
  2. графіка — ГРА́ФІКА, и, ж. 1. Вид образотворчого мистецтва, основним зображальним засобом якого є малюнок, виконаний штрихами, контурними лініями, плямами, точками на папері, тканині і т. ін. Словник української мови у 20 томах
  3. графіка — гра́фіка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  4. графіка — гра́фіка (грец. γραφική, від γράφω – пишу, малюю) 1. Вид образотворчого мистецтва, основним зображальним засобом якого є однотонний малюнок, виконаний переважно на папері олівцем, пером, пензлем, вуглем, або друковані художні зображення... Словник іншомовних слів Мельничука
  5. графіка — -и, ж. 1》 Вид образотворчого мистецтва, основним зображальним засобом якого є малюнок, виконаний на папері, тканині і т. ін. олівцем, пером, пензлем, вуглиною або відтиснутий на папері зі спеціально підготовленої форми; твори цього мистецтва. 2》 лінгв. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. графіка — ГРА́ФІКА, и, ж. 1. Вид образотворчого мистецтва, основним зображальним засобом якого є малюнок, виконаний на папері, тканині і т. ін. олівцем, пером, пензлем, вуглиною або відтиснутий на папері з спеціально підготовленої форми; твори цього мистецтва. Словник української мови в 11 томах
  7. графіка — Гра́фіка, -ки, -ці Правописний словник Голоскевича (1929 р.)