графіка

ГРА́ФІКА, и, ж.

1. Вид образотворчого мистецтва, основним зображальним засобом якого є малюнок, виконаний штрихами, контурними лініями, плямами, точками на папері, тканині і т. ін. олівцем, пером, пензлем, вуглиною або відтиснутий на папері зі спеціально підготовленої форми; твори цього мистецтва.

Серед консультантів комісії – спеціалісти по металу, тканинах, книжках, графіці, живопису, кераміці, досвідчені художники-реставратори (А. Михайленко);

В простінку між двох одчинених на вулицю вікон .. висів оксамитний пейзаж Бурачека, .. барокова графіка Нарбута (В. Домонтович);

Графіка митця зачаровує, залишаючи у свідомості цілу гаму змішаних образів та відчуттів (з газ.).

2. лінгв. Письмові чи друковані знаки, що відбивають звуки мови, інтонацію і т. ін.; зображення живої мови письмовими знаками.

У сербохорватській мові було прийнято дві графіки: у сербів та чорногорців (як і у македонців) – кирилиця, у хорватів та боснійців (як і словенців) – латиниця (з навч. літ.);

// Знаки, які використовуються для запису музики.

Для того, щоб точно записувати народну музику – пісні, думи, танці, інструментальні твори тощо, – потрібно добре знати нотну графіку (з наук. літ.);

// Розділ мовознавства, що вивчає різні системи письмових або друкованих знаків, літер.

Головний принцип української графіки – одна буква передає один звук, але навіть числове співвідношення звуків і букв (38 звуків і 33 букви) показує, що цей принцип може порушуватися (з навч. літ.).

△ (1) Ве́кторна гра́фіка – вид комп'ютерної графіки, метод створення зображення у вигляді сукупності геометричних примітивів (точок, ліній, кривих і т. ін.), тобто об'єктів, які можна описати математичним рівнянням.

Базовим елементом векторної графіки є лінія, представлена відрізками прямих (вектори) і відрізками стандартних геометричних кривих, форма і розташування яких описується математичною формулою (з навч. літ.);

Текстовий редактор має інструменти для роботи з об'єктами векторної графіки (з навч. літ.);

При зміні масштабу зображення векторної графіки не втрачає своєї якості (із журн.);

(2) Кири́лична гра́фіка – одна з двох давніх систем слов'янського письма, використовувана в сучасній українській, російській, білоруській, болгарській, македонській, сербській та деяких інших мовах; кирилиця.

Графічною основою писемності Київської Русі була досконала кирилична графіка, але відомим було й глаголичне письмо (з наук. літ.);

(3) Комп'ю́терна гра́фіка – вид діяльності, в якій використовують комп'ютери для створення, оцифровування, оброблення, візуалізації графічних зображень; результат такої діяльності.

Майже всі фірми з виробництва реклами пропонують увести у відео елементи комп'ютерної графіки (з газ.);

(4) Ра́строва гра́фіка – вид комп'ютерної графіки, метод створення зображення у вигляді растру, комбінації різнокольорових точок (пікселів), впорядкованих у рядки і стовпці.

При збільшенні зображення растрової графіки чіткіше і виразніше проявляється зернистість, тому, на відміну від векторної графіки, таке зображення має найбільшу якість у натуральну величину (з навч. літ.);

На принципах растрової графіки базується робота екрана дисплея, а також лазерних і струминних принтерів (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. графіка — гра́фіка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. графіка — -и, ж. 1》 Вид образотворчого мистецтва, основним зображальним засобом якого є малюнок, виконаний на папері, тканині і т. ін. олівцем, пером, пензлем, вуглиною або відтиснутий на папері зі спеціально підготовленої форми; твори цього мистецтва. 2》 лінгв. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. графіка — гра́фіка (грец. γραφική, від γράφω – пишу, малюю) 1. Вид образотворчого мистецтва, основним зображальним засобом якого є однотонний малюнок, виконаний переважно на папері олівцем, пером, пензлем, вуглем, або друковані художні зображення... Словник іншомовних слів Мельничука
  4. графіка — Вид образотворчого мистецтва, засобами якого є лінія, крапка та пляма; різновиди: мальована (акварель, монотипія) і друкована (гравюра, літографія) на довільній підоснові (переважно папері) з пластинок-негативів; г. має станковий або ужитковий характер. Універсальний словник-енциклопедія
  5. графіка — Гра́фіка, -ки, -ці Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. графіка — ГРА́ФІКА, и, ж. 1. Вид образотворчого мистецтва, основним зображальним засобом якого є малюнок, виконаний на папері, тканині і т. ін. олівцем, пером, пензлем, вуглиною або відтиснутий на папері з спеціально підготовленої форми; твори цього мистецтва. Словник української мови в 11 томах
  7. графіка — (грец. — пишу, креслю) 1. Вид образотворчого мистецтва, що зумовлюється специфічними засобами зображення лініями, штрихами, крапками і плямами на поверхні, якою звичайно виступає білий папір. Твори можуть мати як монохромну, так і поліхромну гаму. Архітектура і монументальне мистецтво