динька

Декоративний елемент у вигляді кулі або овоїду, яким прикрашалися поділені по горизонталі на частки колони, різьблені стовпи, дверні портали і наличники вікон в архітектурі Московії XVI–XVII ст. Покривались різьбленим орнаментом або розписом у вигляді поздовжніх стрічок, внаслідок чого з'явилась відповідна назва.

Джерело: Архітектура і монументальне мистецтво на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. динька — Диня, -ні ж. раст. Дыня. Cucumis Melo. ЗЮЗО. І. 120. Бодай твої кавуни та побили табуни, бодай твої дині та поїли свині. Чуб. V. 1177. Различн. породы дынь: дрислівка, дубівка. Кв. II. 239, зімівка, качанка, липівка, татарка (см.). ум. динька. Рудч. Ск. Словник української мови Грінченка
  2. динька — -и, ж. Зменш.-пестл. до диня. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. динька — ди́нька іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири ди́ньки Орфографічний словник української мови
  4. динька — ДИ́НЬКА, и, ж. Зменш.-пестл. до ди́ня. — Да-а, диня!..Непогана динька!. (Донч., VI, 1957, 140). Словник української мови в 11 томах