дольмен

(бретон. — стіл і камінь)

Мегалітична споруда первіснообщинних часів житлового або культового призначення, де вертикальні плити перекривалися однією чи кількома горизонтальними. Споруджувався на теренах Європи, Індійського півострова тощо, ставши прообразом стояково-балкової конструктивної системи. На деяких Д. збереглися залишки примітивних зображень (пари очей і грудей, лінії шиї, брів чи носа), що у сполученні з вертикальним каменем може означати зародиш стели, а якщо камінь вертикальний, то статуї. Подібні зображення, що отримали назву "дольменне божество", ймовірно присвячувались матері-землі, богині родючості (порівн. баба, дендріт, ідол, ксоан).

Джерело: Архітектура і монументальне мистецтво на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дольмен — -а, ч. Стародавня поховальна споруда у вигляді величезних кам'яних брил і плит, поставлених вертикально й перекритих зверху горизонтальною кам'яною плитою. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. дольмен — ДОЛЬМЕ́Н, а, ч. Стародавня поховальна споруда з величезних кам'яних брил або плит, поставлених вертикально й перекритих зверху кам'яною плитою. Кам'яний курган із навалених брил. Такі, здається, називаються дольменами. Словник української мови у 20 томах
  3. дольмен — Брилак Словник чужослів Павло Штепа
  4. дольмен — дольме́н іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови