доріжка

1. Вузький шлях у парку для прогулянок.

2. Проміжок між канелюрами на фусту іонічної, корінфської чи іншої подібної колони. Відзначала основну поверхню колони, розмір між нижніми Д. визначався як діаметр, який слугував модулем при побудові споруди.

Джерело: Архітектура і монументальне мистецтво на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. доріжка — дорі́жка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. доріжка — И, ж., нарк. Кокаїн, що викладається смужкою для внюхування. Якоїсь миті чергова «доріжка» призводить лише до ураження серцево-судинної системи (Єва). Словник сучасного українського сленгу
  3. доріжка — Стежка, стежечка, стежа, стежина, стежинка, стежиночка, стежчинка, хідник, піхурка, плай, див. тропа Словник чужослів Павло Штепа
  4. доріжка — ДОРІ́ЖКА (вузький довгий килим, який стелять на підлогу), ПО́СТІ́ЛКА, ХІДНИ́К, ПОЛОВИ́К розм. Килимові доріжки в кімнаті вбирали найменші звуки ходи (І. Словник синонімів української мови
  5. доріжка — доро́ги схо́дяться (схре́щуються) / зійшли́ся (схрести́лися) кого, чиї. Хто-небудь зустрічається з кимсь у житті, має спільні інтереси, вступає в певні стосунки. Кобзар Білорусії — Янка Купала читав “Заповіт” нашого Тараса у своєму перекладі. Фразеологічний словник української мови
  6. доріжка — Дорі́жка, -жки, -жці; -рі́жки, -жок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. доріжка — ДОРІ́ЖКА, и, ж. 1. Зменш.-пестл. до доро́га 1. Вийшли з лісу знов на ту саму польову доріжку (Фр., IV, 1950, 61); Глухенька доріжка поміж хат покрутилася хуторами (Головко, II, 1957, 10); *Образно. Сонце грає на хвилях, прокладає золоту доріжку (Збан. Словник української мови в 11 томах
  8. доріжка — див. дорога; стежка Словник синонімів Вусика
  9. доріжка — [доур’іжка] -жкие, д. і м. -р'із'ц'і, р. мн. -жок Орфоепічний словник української мови
  10. доріжка — -и, ж. 1》 Зменш.-пестл. до дорога 1). 2》 Штучно створена вузька дорога (у парках, садах і т. ін.). 3》 Вузький, довгий килим або товста тканина такої самої форми, що використовується як постілка. || Вузька довга смуга з тканини, мережива і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  11. доріжка — Доріжка, -ки ж. 1) ум. отъ дорога. 2) Родъ узорной рѣзьбы, которой украшается ярмо. Чумак у дорозі, гуляючи, вирізує (на ярмі) складаним ножем то доріжки, то кривульки, то зубчики. Чуб. VII. 406. Также у гончаровъ — узоръ при раскраскѣ мисокъ: трехцвѣтная полоска. Вас. 184. Словник української мови Грінченка