доріжка

доро́ги схо́дяться (схре́щуються) / зійшли́ся (схрести́лися) кого, чиї. Хто-небудь зустрічається з кимсь у житті, має спільні інтереси, вступає в певні стосунки. Кобзар Білорусії — Янка Купала читав “Заповіт” нашого Тараса у своєму перекладі. І тут сходились дороги щирих народних поетів (Т. Масенко); — Ми ще стрінемось, пане сотнику! .. Ще зійдуться наші дороги (М. Стельмах); В цім місті вишневім колись Дороги наші схрестились (І. Вирган). дорі́жки схрести́лись. — Аж ось де схрестились наші доріжки. Тільки ти не вмирай. Дай мені помучити тебе… (Григорій Тютюнник).

збива́тися / зби́тися з доро́ги (з путі́, з шляху́ і т. ін.). Втрачати правильний напрямок у діяльності, поведінці; збочувати. Та не сама я на шляху тяжкому, Я не сама мандрую в світ широкий. Самій не довго збитися з путі, Та трудно з неї збитись у гурті (Леся Українка). збива́тися з дорі́жки. — Мене, Соломоновичу, от що пече: здається, з прямої доріжки ми збиватися стали (А. Дімаров).

протопта́ти дорі́жку до се́рця чийого. Завоювати чиюсь любов, довіру, симпатію. Сестер вона не любила.., один лише тато зумів колись протоптати доріжку до її маленького серця (А. Дімаров).

топта́ти (прото́птувати) / протопта́ти сте́жку (сте́жечку, дорі́жку) до кого і без додатка. 1. Залицятися, вчащати до кого-небудь. Нащо ти дурив моє дитя, нащо топтав до неї стежку? Нащо залицявся, коли не думав її брати? (М. Старицький); (Маланка:) Ой дивись, бо та (Степка) не хилиться… Та й не один ти до неї стежку топчеш (М. Зарудний); — А чого ти, парубче, до наших дівчат доріжку топчеш? (Григорій Тютюнник). стежечки́ топта́ти. Ой не ходи коло води, Та жовтенький кобче, Єсть у мене кращий тебе, Що стежечки топче (Укр.. пісні). попотопта́ти стежки́ (неодноразово, тривалий час). — Та й оженився я немолодим .. Попотоптав я .. стежки, поки вговорив одну дурепу, тобто бабу свою (Ю. Збанацький); // Завоювати чиюсь любов, симпатію. протопта́ти дорі́жку до се́рця. Сестер вона не любила.., один лише тато зумів колись протоптати доріжку до її маленького серця (А. Дімаров). 2. куди, до кого—чого. Часто ходити куди-небудь, бувати десь. Ой я свого чоловіка В дорогу послала, А од шинку та до шинку Стежечку топтала (Т. Шевченко); Я приходив до них (друзів), як до свого, до рідного дому, і вони в мою хату топтали доріжку відому (А. Малишко); Усі, мабуть, і забули про той млин, та ось приїхали влітку пани в село на дачі, почали протоптувати до його стежечки ясними зоряними ночами (С. Васильченко); — Я в пекло стежку протоптала, Я там не раз, не два бувала (І. Котляревський). 3. чию. Повторювати чию-небудь долю, наслідувати когось. Вона вже знала, яка доля чекала на її дитину. Доведеться їй топтати материну стежку (М. Коцюбинський); — Бач, якого виростив солдата! Вже й шинелю батькову надів! Видно, й стежку батькову топтати. Виростай-но, синку, поспішай (М. Пригара). 4. до чого. Намагатися досягти чого-небудь; домагатися чогось. — Князь, певно, пристав до нашої святої віри не з щирим серцем,— промовив патер Вінцентій.— Він став католиком, щоб протоптати стежку до двору (І. Нечуй-Левицький).