доріжка

ДОРІ́ЖКА (вузький довгий килим, який стелять на підлогу), ПО́СТІ́ЛКА, ХІДНИ́К, ПОЛОВИ́К розм. Килимові доріжки в кімнаті вбирали найменші звуки ходи (І. Ле); Прямо від дверей до стелажів пролягла килимова постілка (з газети); В усіх кімнатах підлоги були фарбовані, чисті, на них лежали нові хідники (В. Гжицький); Ніде ні порошинки, біля порога новенький половик (О. Донченко).

СТЕ́ЖКА (вузька пішохідна дорога, протоптана людьми або звірами чи спеціально зроблена людьми), СТЕЖИ́НА, ДОРІ́ЖКА, ТРОПА́, СТЕЖА́ поет., СТЕЗЯ́ заст., ПІШНИ́К діал., ТАСЬМА́ діал., ТРОПО́К діал.; ПЛАЙ діал. (стежка в горах); ЛАЗ (стежка в густих заростях, якою ходять звірі). Остап ішов навпростець, минаючи вузькі, криві стежки, протоптані товаром і пастухами (М. Коцюбинський); Йдемо удвох під вечір по стежині (Л. Костенко); Марта Кирилівна задумалась і, йдучи по доріжці, зачепила головою гілку абрикоса (І. Нечуй-Левицький); Тропа праворуч повернула у гущину чагарника (О. Гончар); Ішов я раз по стежі (пісня); Вони шукають очима звірину стезю, що вела їх досі через густі і прохолодні нетрі в лісових яругах (Д. Міщенко); Звернувши з казенної дороги.. на тасьму, він змушений був уже кілька разів сказати "Боже поможи" (А. Іщук).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. доріжка — дорі́жка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. доріжка — [доур’іжка] -жкие, д. і м. -р'із'ц'і, р. мн. -жок Орфоепічний словник української мови
  3. доріжка — -и, ж. 1》 Зменш.-пестл. до дорога 1). 2》 Штучно створена вузька дорога (у парках, садах і т. ін.). 3》 Вузький, довгий килим або товста тканина такої самої форми, що використовується як постілка. || Вузька довга смуга з тканини, мережива і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. доріжка — Стежка, стежечка, стежа, стежина, стежинка, стежиночка, стежчинка, хідник, піхурка, плай, див. тропа Словник чужослів Павло Штепа
  5. доріжка — И, ж., нарк. Кокаїн, що викладається смужкою для внюхування. Якоїсь миті чергова «доріжка» призводить лише до ураження серцево-судинної системи (Єва). Словник сучасного українського сленгу
  6. доріжка — див. дорога; стежка Словник синонімів Вусика
  7. доріжка — доро́ги схо́дяться (схре́щуються) / зійшли́ся (схрести́лися) кого, чиї. Хто-небудь зустрічається з кимсь у житті, має спільні інтереси, вступає в певні стосунки. Кобзар Білорусії — Янка Купала читав “Заповіт” нашого Тараса у своєму перекладі. Фразеологічний словник української мови
  8. доріжка — Дорі́жка, -жки, -жці; -рі́жки, -жок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. доріжка — ДОРІ́ЖКА, и, ж. 1. Зменш.-пестл. до доро́га 1. Вийшли з лісу знов на ту саму польову доріжку (Фр., IV, 1950, 61); Глухенька доріжка поміж хат покрутилася хуторами (Головко, II, 1957, 10); *Образно. Сонце грає на хвилях, прокладає золоту доріжку (Збан. Словник української мови в 11 томах
  10. доріжка — 1. Вузький шлях у парку для прогулянок. 2. Проміжок між канелюрами на фусту іонічної, корінфської чи іншої подібної колони. Відзначала основну поверхню колони, розмір між нижніми Д. визначався як діаметр, який слугував модулем при побудові споруди. Архітектура і монументальне мистецтво
  11. доріжка — Доріжка, -ки ж. 1) ум. отъ дорога. 2) Родъ узорной рѣзьбы, которой украшается ярмо. Чумак у дорозі, гуляючи, вирізує (на ярмі) складаним ножем то доріжки, то кривульки, то зубчики. Чуб. VII. 406. Также у гончаровъ — узоръ при раскраскѣ мисокъ: трехцвѣтная полоска. Вас. 184. Словник української мови Грінченка