екологія

(грец. — житло і вчення)

Наука про взаємовідносини організмів, у сучасності сконцентрована на проблемах взаємодії людини і біосфери. В містобудуванні і дизайні вивчає наслідки непродуманого розселення, розміщення виробничих підприємств тощо та їхній антропогенний вплив як у планетарному масштабі, так і на формування предметно-просторового середовища в регіоні, місті.

Джерело: Архітектура і монументальне мистецтво на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. екологія — Экология — ecology — Ökologie — розділ біології, що вивчає закономірності взаємовідносин організмів з середовищем, в якому вони живуть, а також організацію і функціонування надорганізмових систем (популяцій, видів, біоценозів, біосфери). Гірничий енциклопедичний словник
  2. екологія — ЕКОЛО́ГІЯ, ї, ж. 1. Взаємовідношення між організмом і оточуючим середовищем. В грунтовій мікробіології провідним стає питання про вивчення екології мікроорганізмів (Мікр. ж., XVIII, 3, 1956, 63). Словник української мови в 11 томах
  3. екологія — еколо́гія іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  4. екологія — Наука про відношення організмів з оточуючим середовищем. Словник термінів з агрофітоценології
  5. екологія — еколо́гія (від грец. οίκος – оселя, середовище й ...логія) наука про зв’язок організмів із середовищем. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. екологія — -ї, ж. 1》 Зв'язок між організмом і довкіллям. Екологія інформатики — умови існування людини в інформаційних середовищах. 2》 Наука, що вивчає закономірності формування і функціонування біологічних систем та їх взаємодію з навколишнім середовищем. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. екологія — ЕКОЛОГІЯ (від грецьк. οίκοζ — оселя, середовище; λογοζ — слово) — сукупність наук про взаємодію біологічних систем (у т.ч. й людини) із природним середовищем. Термін "Е." введений у науковий обіг нім. природознавцем Гєккелем (1866). Філософський енциклопедичний словник
  8. екологія — рос. экология (від грец. oikos — оселя, середовище) — 1. Наука про зв'язок організмів із середовищем. 2. Взаємозв'язок людини з навколишнім середовищем, ут. ч. використання нею природних ресурсів, їх охорона і відновлення. Eкономічна енциклопедія