екологія

ЕКОЛОГІЯ (від грецьк. οίκοζ — оселя, середовище; λογοζ — слово) — сукупність наук про взаємодію біологічних систем (у т.ч. й людини) із природним середовищем. Термін "Е." введений у науковий обіг нім. природознавцем Гєккелем (1866). Розглядаючи структуру сучасної йому біології, він звернув увагу на надмірну спеціалізацію наукових досліджень у цій галузі і запропонував розширити предмет фізіології, розділивши його на три напрями: фізіологію живлення, фізіологію розмноження та фізіологію стосунків. Остання отримала визначення — "економіка природи", або Е. Філософські витоки ідей Е. пов'язані з іменами давньогрецьк. філософів: Анаксагора, Демокритпа, Аристотеля, Теофраста, Лукреція. Істотний внесок у розвиток екологічних уявлень зробили Гіппократ, Альберт Великий, Ібн-Сина, Бюффон, Лінней, Ламарк, Гумбольдт, Дарвін та ін С. тановлення Е. в Україні щільно пов'язане з філософським і науковим доробком Вернадського. Сучасна Е. являє собою комплекс дисциплін, що досліджують широкий спектр проблем: від фізіолого-морфологічної і топографічної характеристик видів та екосистем до особливостей взаємодії людини з навколишнім середовищем. На сучасному етапі стали реальністю такі міждисциплінарні утворення, як екологічна генетика, екологічна фізіологія, екологічна цитологія, географічна Е. (Е. ландшафтів), медична Е. тощо. Виникає спектр екологічних дисциплін, де екологічний матеріал залучається для вирішення конкретних завдань інших наук: історії, юриспруденції, педагогіки, соціології, етики й естетики. Е. набуває дедалі більшого значення у пошуку оптимальних шляхів подальшого розвитку людської цивілізації.

М. Кисельов

Джерело: Філософський енциклопедичний словник на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. екологія — Экология — ecology — Ökologie — розділ біології, що вивчає закономірності взаємовідносин організмів з середовищем, в якому вони живуть, а також організацію і функціонування надорганізмових систем (популяцій, видів, біоценозів, біосфери). Гірничий енциклопедичний словник
  2. екологія — ЕКОЛО́ГІЯ, ї, ж. 1. Взаємовідношення між організмом і оточуючим середовищем. В грунтовій мікробіології провідним стає питання про вивчення екології мікроорганізмів (Мікр. ж., XVIII, 3, 1956, 63). Словник української мови в 11 томах
  3. екологія — (грец. — житло і вчення) Наука про взаємовідносини організмів, у сучасності сконцентрована на проблемах взаємодії людини і біосфери. Архітектура і монументальне мистецтво
  4. екологія — еколо́гія іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  5. екологія — Наука про відношення організмів з оточуючим середовищем. Словник термінів з агрофітоценології
  6. екологія — еколо́гія (від грец. οίκος – оселя, середовище й ...логія) наука про зв’язок організмів із середовищем. Словник іншомовних слів Мельничука
  7. екологія — -ї, ж. 1》 Зв'язок між організмом і довкіллям. Екологія інформатики — умови існування людини в інформаційних середовищах. 2》 Наука, що вивчає закономірності формування і функціонування біологічних систем та їх взаємодію з навколишнім середовищем. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. екологія — рос. экология (від грец. oikos — оселя, середовище) — 1. Наука про зв'язок організмів із середовищем. 2. Взаємозв'язок людини з навколишнім середовищем, ут. ч. використання нею природних ресурсів, їх охорона і відновлення. Eкономічна енциклопедія