епітафія

(грец. — надмогильна)

Плита з надгробним написом, стела з прощальним текстом і рельєфним зображенням відповідного змісту, яку часто вмуровували у стіну храму.

Джерело: Архітектура і монументальне мистецтво на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. епітафія — • епітафія (від грец. 'επιτάφιος — надгробний) 1) надмогильний напис у віршах або прозі; 2) літ. жанр. Як різновид епіграматичної поезії (див. Епіграма) Е. сформувалася в давньогрец. л-рі (5 ст. до н. е.). Від надгробного напису літ. Українська літературна енциклопедія
  2. епітафія — -ї, ж., книжн. Намогильний напис, перев. у віршованій формі. || Літературний твір, написаний у зв'язку зі смертю чи втратою кого-небудь. Скласти епітафію. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. епітафія — Епіта́фія, -фії, -фією; -та́фії, -фій Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. епітафія — Напис (намогильний) Словник чужослів Павло Штепа
  5. епітафія — епіта́фія (грец. επιτάφιος, від έπί – над і τάφος – могила) надгробний напис. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. епітафія — (гр. epitaphios — надгpобне слово) вipш для надгpобного пам’ятника. В Давнiй Гpецiї складались видатними поетами для геpоїв i виконували виховну pоль, пiзнiше жанp тpансфоpмувався: тепер це може бути сатиpичний або жаpтiвливий твip: Роззявi. Словник стилістичних термінів
  7. епітафія — епіта́фія іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  8. епітафія — (гр. epitaphios — намогильний) — музичний твір на честь померлої людини (напр., 'Біля могили Ріхарда Вагнера' Ф.Ліста, 'Жалібний марш', 'На вічну пам’ять Котляревському' М.Лисенка та ін. Словник-довідник музичних термінів
  9. епітафія — ЕПІТА́ФІЯ, ї, ж., книжн. Намогильний напис, перев. у віршованій формі. В шліфовані плити лункої підлоги Він сам вкарбувати звелів Рядки епітафії, повні тривоги За прах невельможних мерців (Бажан, Роки, 1957, 199); // Літературний твір... Словник української мови в 11 томах
  10. епітафія — Римований (рідше прозовий) напис на надгробку; вірш на честь померлої особи (Дякую, Боже, нарешті вільний М.Л. Кінґа, На смерть Шевченка М. Некрасова). Універсальний словник-енциклопедія