ехін

(грец. — морський їжак, раковина)

Середня частина капітелі. У класичних греко-доричному і тосканському ордерах виконувався у вигляді круглої в плані гладенької подушки з випуклим криволінійним профілем. У римо-доричному та іонічному ордерах подушка оздоблювалася іоніками.

Джерело: Архітектура і монументальне мистецтво на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ехін — ехі́н іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. ехін — -а, ч. Частина капітелі колони доричного ордера у вигляді круглої в плані подушки з опуклим криволінійним профілем. Великий тлумачний словник сучасної мови