канелюра

канелюра — канелюри мн. (фр. < грец. — лоза)

1. Вертикальні дугоподібні в перетині жолобки на стовбурах колон або пілястр (синоніми — альвеоли, рабдоси). В класичному іонічному ордері канелюри (в перетині) чергуються з доріжками, у доричному — утворюють гострі кути. Крім того є:

канелюри зустрічні — вертикальні жолобки, розділені в нижній частині стовбура на вужчі або заповнені валиками.

2. Горизонтальні виїмки на базах іонічних колон.

Джерело: Архітектура і монументальне мистецтво на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. канелюра — Канелю́ра, -ри; -лю́ри, -лю́р Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  2. канелюра — канелю́ра іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. канелюра — -и, ж., архіт. Вертикальний жолобок на колоні або пілястрі. Пілястри з канелюрами. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. канелюра — КАНЕЛЮ́РА, и, ж., архт. Вертикальний жолобок на колоні або пілястрі. Пілястри з канелюрами. Словник української мови в 11 томах