канкелла

(грец.)

Решітка, що в християнських церквах встановлювалась між хором і середнім нефом. У Візантії пізніше розвинулась в темплон, на Русі — в іконостас, а в католицьких базиліках у подальшому перетворилась в леттнер (порівн. максура, реха).