ковпак

1. Чотирисхилий дах з відношенням висоти до сторони основи як 1:1, тобто крутістю під кутом 45°. Завершення з крутішими схилами має назви "намет", "шатро".

2. Рублене "в ріж" пірамідальне покриття над невисокими дерев'яними будівлями типу четвериків або восьмериків.

Джерело: Архітектура і монументальне мистецтво на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ковпак — А, ч., нарк. Шматок фольги, яким накривається бульбулятор. Пошукайте десь шматок фольги, щоб зробити ковпак. Словник сучасного українського сленгу
  2. ковпак — Ковпа́к, -ка; -паки́, -кі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  3. ковпак — див. клобук Словник церковно-обрядової термінології
  4. ковпак — КОВПА́К (накривка, накриття круглої, конусоподібної та ін. форми для різних предметів); ДАШО́К (перев. для лампи). В паровозному стійлі тепер не чути було диму. Його витягав величезний ковпак над трубою паровоза (О. Словник синонімів української мови
  5. ковпак — КОВПА́К, а, ч. 1. Головний убір конусоподібної, овальної та ін. форми. Із-за кущів вийшов.. паруб’яга у білому кухарському ковпаку (Гончар, Таврія, 1952, 169); Блазенський ковпак. 2. Накривка, накриття круглої, конусоподібної та ін. форми над чимось. Словник української мови в 11 томах
  6. ковпак — Колокол — drill-pipe bell socket — *Schutzkappe, Kappe – ловильний інструмент у вигляді накриття конусоподібної (дзвоноподібної) форми, який призначений для уловлювання труб, що впали у свердловину... Гірничий енциклопедичний словник
  7. ковпак — КОВПА́К, а́, ч. 1. Головний убір перев. конусоподібної форми. От тепер я козак, що на мені червоний ковпак (з народної пісні); То була гарна дівчина, одіта в полотняну, шовковими нитками переткану одежу, з невеличким бобровим ковпаком на голові (І. Словник української мови у 20 томах
  8. Ковпак — Ковпа́к прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються. Орфографічний словник української мови
  9. ковпак — -а, ч. 1》 Головний убір конусоподібної, овальної та ін. форми. Блазенський ковпак. 2》 Накривка, накриття круглої, конусоподібної та ін. форми над чимось. Великий тлумачний словник сучасної мови
  10. ковпак — див. дурний Словник синонімів Вусика
  11. ковпак — як (мов, ні́би і т. ін.) під (скляни́м) ковпако́м, зі сл. жи́ти. Відірвано, ізольовано від реального життя. — Що ви можете знати про це, коли все життя прожили наче під скляним ковпаком? (Ірина Вільде). Фразеологічний словник української мови